Співпраця для стабільності: Рамкова угода у Східному Близькому Сході

Формальний підхід до комунікації та співпраці у Східному Близькому Сході може суттєво знизити ризики конфлікту та сприяти стабільності й економічному розвитку в цьому напруженому, але критично важливому регіоні. У міру того як Сполучені Штати виводять свої війська з Іраку, конкуренція за регіональний вплив між державами, такими як Туреччина, Іран, Сирія, Ірак, Саудівська Аравія та країни Перської затоки, загострюється.

Документ, опублікований Полом Салемом, вказує на те, що необхідність рамкової угоди для спілкування і співпраці є актуальною. “Сьогодні в Східному Близькому Сході спостерігається зростаюча напруга, але саме в такій ситуації лідери регіону повинні посилити свою комунікацію і взаємодію,” – пише Салем. “Навіть в умовах невирішених загроз, робота над такою угодою є можливою і необхідною. Гельсінський процес та Організація з безпеки і співробітництва в Європі були започатковані під час Холодної війни для створення довіри і співпраці в умовах недовіри і взаємно сприйнятих загроз.”

На думку Салема, відновлення Сирії після громадянської війни відкриває можливості для впровадження більш сильного та інклюзивного кліматичного управління. Для нащадків кочових або напівкочових спільнот на периферії Йорданї, майбутнє виглядає невизначеним: державна зайнятість зменшується, природні ресурси виснажуються, температури зростають, а традиційні міжграничні зв’язки обмежуються.

Водночас виклики попередніх переговорів підкреслюють, скільки ще потрібно зробити. Значні зміни в законодавстві про особистий статус вимагають політичної волі, сталого феміністичного активізму, а також нової уяви про юридичну владу з акцентом на справедливість.

Ще одним важливим аспектом є різні реакції міст і сіл в Єгипті, Марокко та Йорданії на вплив змін клімату та спроби держави протидіяти їм.