Діана покинула рідний Перу два роки тому в пошуках фінансової та професійної стабільності в Європі. Однак, як без документів мігрант в Іспанії, життя виявилось складним. Сни про роботу в туристичній індустрії так і не зреалізувались. Натомість, жінка виживає, виконуючи випадкові роботи.
«Працювати без документів важко, адже роботодавці можуть обіцяти одне, а змушувати робити інше,» — зізнається вона. «Іноді платять менше, ніж домовлялися, тому жити стає важче. Це стресово, можна потрапити в експлуатацію і в кінці залишитися без грошей, хворим і самотнім.»
Доступ до багатьох банківських продуктів та житла, що переживає кризу через зростання орендних цін, серйозно обмежений для тих, хто не може надати документи про проживання.
Проте нещодавнє оголошення уряду Іспанії про схему легалізації статусу щонайменше півмільйона мігрантів дало Діані та багатьом іншим надію. «Це допоможе нам у всіх можливих сенсах,» — говорить вона. «Це також буде вигідно для уряду, оскільки [ці мігранти] платитимуть податки, генеруватимуть доходи, зможуть інвестувати, відкривати бізнеси.»
Схема надасть іноземцям однорічну, поновлювану візу, а заявки прийматимуться з початку квітня до кінця червня. Ті, хто подає заявки, повинні довести, що провели в країні щонайменше п’ять місяців і не мають кримінального минулого.
Оцінки щодо кількості мігрантів, які захочуть скористатись цією схемою, варіюються: від урядового показника приблизно 500,000 до даних, отриманих з витоку інформації з Національного центру міграції і кордонів (CNIF), який вказує на більш реалістичні цифри — від 750,000 до 1.1 мільйона.
Коаліційний уряд соціалістів наводить гуманітарні причини для цієї ініціативи, причому прем’єр-міністр Педро Санчес описує мігрантів як людей, які «разом з нами побудували прогрес цієї країни».
Поряд з гуманітарними міркуваннями, ця ініціатива також викликана прагматизмом у країні з найнижчим рівнем безробіття за 18 років, де економіка зросла на майже 3% минулого року, що дорівнює зростанню Великобританії, Німеччини, Франції та Італії разом взятих.
«Іноземні працівники грають дуже важливу роль у макроекономічному успіху Іспанії: зростанні ВВП, сильному та стійкому ринку праці,» — зазначає Ельма Сайз, міністр інклюзії, соціального забезпечення та міграції. За її словами, з 22 мільйонів зареєстрованих працівників 14.1% — іноземці.
За інформацією центрального банку, близько половини економічного зростання Іспанії з 2022 року забезпечують іноземні працівники. «Це питання цінностей, прав людини, і, очевидно, свідомості про різні виклики, які ми маємо, і що хороше управління економікою дає результати,» — додає вона.
Однак в іспанській політичній арені, яка глибоко поляризована, ініціатива стикається з серйозною критикою. Альберто Нун’єс Фейхо, лідер консервативної партії PP, стверджує, що «масова легалізація є підтвердженням відсутності міграційної політики».
Крім того, праворадикальна партія Vox попереджає, що урядова ініціатива матиме «приманковий» ефект, який призведе до нових мігрантів та погіршення ситуації в охороні здоров’я, житлі та безпеці.
Незважаючи на це, уряд стверджує, що не існує ризику такого ефекту, якщо є чіткий часовий проміжок для легалізації. Іспанія вже проводила подібні програми легалізації мігрантів, як під час правління лівих, так і консерваторів.
Наразі ініціатива запроваджується у час, коли більшість інших європейських країн посилюють контроль над імміграцією.
Всередині Іспанії організації, такі як Aculco, надають консультації мігрантам щодо легалізації та працевлаштування. У маленьких офісах Aculco готуються до семінару, щоб проінформувати іноземців про отримання статусу резидента.
Ця програма легалізації обіцяє змінити життя багатьох людей, як показують слова мігрантів, які готові перевірити свої можливості отримання документів і працювати легально.
