На вечірці у винному барі в Києві, Даша, 34 роки, відкриває додаток для знайомств, переглядає пости, а потім відкладує телефон. Після більше ніж десяти років в стабільних стосунках, вона вже давно не засвідчила справжнього побачення. “Я не ходила на справжнє побачення з початку війни”, – розповідає вона.
Чотири роки війни змусили українців переосмислити практично всі аспекти щоденного життя. Це стосується і рішень про стосунки та батьківство, які, в свою чергу, формують майбутнє країни, де як шлюби, так і народжуваність знижуються.
Мільйони українських жінок, які виїхали на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, вже створили нове життя та стосунки за кордоном. Сотні тисяч чоловіків також відсутні, або служать в армії, або живуть за кордоном.
Для тих жінок, які залишилися, перспектива зустріти когось для створення сім’ї виглядає все більш віддаленою.
Труднощі знайомств та любові під час війни
Христина, 28 років, живе у західному місті Львів і намагається знайти партнера через додатки для знайомств без особливих успіхів. “Багато чоловіків остерігаються виходити з дому в цій ситуації”, – зазначає вона, маючи на увазі чоловіків призивного віку, які проводять більшість часу в приміщенні, щоб уникнути призовних комісій.
Даша відчуває те саме. “Я бачу три варіанти”, – говорить вона, перераховуючи типи чоловіків, які, вважає, доступні для жінок, подібних до неї. По-перше, це ті, хто намагається уникнути призову. Людині, яка не може залишити дім, “не зможе бути хорошим партнером для побудови стосунків”, говорить Даша.
Інший варіант – це солдати, які змушені підтримувати стосунки на відстані з рідкісними візитами з фронту. З ними Даша застерігає: “Ти будуєш зв’язок, а потім він йде”. А останній варіант – чоловіки віком до 25 років, які можуть залишити країну. Даша зазначає, що такій людині також можна довіряти лише на короткий термін.
Соціальні наслідки війни
В Україні розуміють, що ці зміни можуть мати серйозні наслідки у майбутньому. Кількість шлюбів різко знизилася з 223 тисяч у 2022 році до 150 тисяч у 2024 році. В Україні збільшилася кількість смертей та еміграція, і спостерігається різке зниження народжуваності.
Ці всі фактори призводять до суттєвого зниження населення, що, в свою чергу, зменшує трудові ресурси та уповільнює економічний ріст. Олександр Гладун, демограф з Національної академії наук України, називає ці тенденції “соціальною катастрофою війни”.
Протягом багатьох років, з 1992 до 2022 року, населення України зменшилося з 52 мільйонів до 41 мільйона через високий рівень смертності, еміграцію та зниження народжуваності.
Сподівання на майбутнє
З того часу, як почалася війна, війна нависла над родинними планами українців. Олена, 33 роки, відвідує клініку безпліддя, оскільки проблеми зі здоров’ям заважають їй і її чоловікові завагітніти. Вона хоче спробувати екстракорпоральне запліднення, лише беручи до уваги “мою роботу і ситуацію в країні”.
Народження дітей зараз є актом патріотизму для багатьох. Олена вважає, що її рішення народжувати дітей є “зобов’язанням” заради себе, родини та України.
Наразі уряд України розробляє стратегії, аби впоратися з цією ситуацією, але реалізація залежить від місцевих органів, а не від централізованого фінансування.
У кінцевому підсумку, війна та її наслідки загрожують не лише сучасному, але й майбутньому України. Це демографічна катастрофа, яка може мати серйозні наслідки для національної безпеки та економіки країни.
“Планувати майбутнє зараз здається майже наївно”, – говорить Даша. “Ця невизначеність болісна, але вона стає частиною повсякденного життя”.
