Турецькі військові операції в Сирії: політичні наслідки та наслідки для зовнішньої політики

З метою здобуття політичних переваг у країні, Анкара запустила численні військові операції в Сирії. Це підготувало платформу для більш агресивної націоналістичної зовнішньої політики, що має глибокі наслідки для відносин із США, Росією та ЄС.

З серпня 2016 року по нині Туреччина провела чотири військові операції на півночі Сирії. Кожна операція спрямована на досягнення певних цілей та була розроблена для реагування на швидко змінювані обставини на місцях. Основні пріоритети, які формували політику Туреччини в Сирії за ці роки, можна звести до кількох базових моментів.

Політика Туреччини в Сирії в значній мірі керувалася внутрішньою політикою. Вона допомогла президентові Реджепу Тайіпу Ердогану та його Партії справедливості та розвитку (АКП) зберегти владу під час політично складних років після спроби перевороту 2016 року.

Внутрішні наслідки військових операцій

Анкара використала сирійський конфлікт як привід для пригнічення прав курдів, які проживають у Туреччині, та обмеження їх парламентського представництва. У 2017 році ця політика також забезпечила проведення важливих конституційних реформ. Протягом наступних років військові операції в Сирії дозволили Ердогану налаштуватися на все більш націоналістичні настрої та здобути підтримку на ключових виборчих датах.

Після невдалої спроби перевороту в липні 2016 року політика Туреччини в Сирії суттєво посилила довіру до збройних сил Туреччини, а також змістила баланс між цивільною та військовою владою на користь останньої.

Зовнішньоекономічні наслідки

Військові операції Туреччини в Сирії призвели до все більш напружених відносин з США. Підтримка Вашингтоном сирійських курдів відчужила Анкару настільки, наскільки цього не очікували американські політики. Суперечки, пов’язані з рішенням Туреччини розгорнути російську систему ППО С-400, також глибоко пов’язані з сирійською кризою.

Таким чином, переорієнтація з Туреччиною на Росію допомогла двом країнам реалізувати свої відповідні цілі в Сирії: виживання режиму сирійського лідера Башара Асада для Москви та ослаблення сирійських курдів для Анкари.

Вплив на відносини з ЄС

Залучення Туреччини до сирійського конфлікту дало нові важелі для управління потоком біженців з боку ЄС. Питання сирійських біженців в Туреччині стало пріоритетом турецького уряду з перших етапів сирійської громадянської війни і, поряд з цим, головним чинником у стосунках із Сирією та ЄС.

Турецькі військові операції не лише стали джерелом конфліктів з традиційними партнерами та сусідами в регіоні, але й забезпечили Туреччину новими інструментами для проведення більш агресивної, націоналістичної зовнішньої політики.

Погляд у майбутнє

Військові стратегії Туреччини в Сирії покращили імідж країни та її міжнародну роль. Ці операції забезпечили місце для Туреччини за столом переговорів з Росією та США. У майбутньому, з оглядом на президентські вибори 2023 року, Туреччина продовжуватиме використовувати ці інструменти для зміцнення своєї позиції на міжнародній арені.

Таким чином, турецькі військові операції в Сирії стали визначальним моментом у трасі внутрішньої та зовнішньої політики Туреччини, відкриваючи нові горизонти для її впливу як у регіональному, так і глобальному контексті.