Куди прямує Туреччина? Аналіз майбутнього країни

Сучасний стан Туреччини характеризується погіршенням архітектури правосуддя та агресивною зовнішньою політикою. Майбутнє країни залежить від її громадян, які вийдуть на вибори в 2023 році для обрання президента та парламенту.

Зовнішні аналітики та медіа вже давно задаються питанням: “Куди прямує Туреччина?” Тепер, коли країна досягає дев’ятнадцяти років безперервного правління партії справедливості та розвитку (АКП), це риторичне запитання перетворилося на яскраву внутрішню дискусію про майбутнє Туреччини.

Напрямок Туреччини залежить від голосів її громадян, а не від того, що думають чи бажають іноземні спостерігачі. Проте після участі в безпрецедентних військових та дипломатичних ініціативах в 2019-2021 роках, керівництво країни підлягає сильним реакціям і засудженням з боку партнерів. Такі відповіді, в свою чергу, викликають націоналістичні заяви на всьому політичному спектрі, роблячи будь-які спекуляції про політичне майбутнє Туреччини досить ризикованими.

Державно-правові перетворення в Туреччині

На внутрішньому фронті архітектура правосуддя в Туреччині поступово погіршувалася протягом останніх десяти років. Доповідь Європейської комісії за 2021 рік, видана 19 жовтня, стала найгіршою за всю історію, підкреслюючи продовження демократичної деградації. Хоча жодна подія не викликала цей зниження, можна виділити кілька ключових моментів.

По-перше, 2013 рік був вирішальним. Громадянські протести в Гезі, які розпочалися в травні того року, починалися як сидячий протест проти планів уряду ліквідувати парк. Вони швидко перетворилися на безпрецедентну хвилю масових демонстрацій по всій країні. Це були найбільші протестні рухи проти турецького уряду.

Зовнішня політика та нові виклики

Останніми роками зовнішня політика Туреччини стала все більш особистісною, з чіткими зв’язками з цілями президента Реджепа Тайїпа Ердогана. Стратегічні прогнози західних лідерів повинні враховувати три сценарії розвитку подій в короткостроковій та середньостроковій перспективах.

Первинні сценарії: “більше того ж”, “кінець ери” або “неочікувані сценарії”. Західні політики повинні бути готові до кожного з цих сценаріїв, оскільки серйозні економічні та міжнародні ризики можуть позначитися як на світовій, так і на внутрішній політиці Туреччини.

Висновок

Широкий спектр можливих сценаріїв, які можуть виникнути в результаті майбутніх виборів, може призвести до значних змін в політичній архітектурі Туреччини. Незалежно від того, в якому напрямку країна рухається, одне залишається незмінним: боротися за верховенство права, стабільну економіку та чисту демократію — це завдання, з яким Туреччина повинна впоратися найближчим часом.