Село Седанка, розташоване на Далекому Сході Росії, переживає справжні труднощі. Більшість домівок тут не мають базових зручностей, таких як водопостачання, внутрішні туалети та центральне опалення, незважаючи на те, що в зимові місяці температура регулярно опускається до -10°C.
Седанка оточена лісом, тундрою та болотами; до районного центру можна дістатися з травня по жовтень лише на човні або гусеничних транспортних засобах, а взимку — тільки на снігоходах або вертольотах. Локальних робочих місць тут небагато, тому більшість жителів виживає за рахунок риболовлі та вирощування власної їжі.
Згідно з місцевими мешканцями, майже всі чоловіки віком від 18 до 55 років покинули село, приєднавшись до війни Росії в Україні. “Це розриває серце – так багато наших людей загинули,” – каже Наталя, жителька села. “Чоловік моєї сестри і мої кузени на фронті. У майже кожній родині хтось воює.”
Седанка розташована більш ніж за 4,300 миль (7,000 км) від фронту України, неподалік від узбережжя Охотського моря. З 258 жителів села, 39 чоловіків підписали контракти з Росією для участі у війні, з яких 12 загинули, а ще семеро пропали безвісти.
Коли в березні 2024 року губернатор відвідав село, жінки розповіли йому: “Всі наші чоловіки пішли на спеціальну військову операцію… Нам нікого рубати дрова для обігріву в зимку,” – чесно зізналися вони.
Аналіз BBC показав, що 40,201 російських солдатів загинули у 2025 році. З огляду на поточні тенденції, ми прогнозуємо, що загальна кількість загиблих у 2025 році може сягнути 80,000, що стане найбільш смертоносним роком для Росії в Україні з початку повномасштабного вторгнення.
Наразі зафіксовано 69,362 загиблих у 2024 році, і ця цифра значно зросла з кінця 2024 року. Всього BBC ідентифікувала 186,102 імен загиблих російських солдатів, проте реальна кількість загиблих, скоріш за все, є набагато більшою.
В Україні також зазнають важких втрат: президент Володимир Зеленський заявив, що “офіційно” 55,000 українців загинули на полі битви. На основі оцінок, число загиблих українців може сягати 200,000.
Значна частина загиблих росіян має слов’янські прізвища, проте втрати також надто високі серед малих корінних груп, особливо в економічно депресивних регіонах Сибіру та Далекого Сходу, як-от Седанка.
Село, в основному населене коряками та ітельменами – корінними народами, які можуть бути звільнені від мобілізації, страдає від стереотипів. Антивоєнна активістка Марія Вьюшкова вважає, що державне телебачення підсилює стереотипи про корінні громади як “народжених воїнів”.
Владимир Акеєв, 45-річний мисливець і риболов, з Седанки підписав контракт з армією влітку 2024 року, а через чотири місяці загинув під час бою. На його похороні в листопаді 2024 року люди добиралися до цвинтаря лише на снігоходах.
У Седанці, у жовтні 2024 року, було відкрито пам’ятник “учасникам спеціальної військової операції”. Минулого року регіональний уряд обіцяв надати почесний титул “село військової доблесті”, але обіцяна підтримка для сімей солдатів ще дійшла.
Стан будинків у селі залишається плачевним, і багато з них визнано небезпечними. Єдиний навчальний заклад, за словами чиновників, перебуває в надзвичайному стані.
На тлі цих катастрофічних подій, жителі Седанки чекають хоч якісь шанси на допомогу, але ситуація залишається важкою.
