Перехід влади в Північній Кореї: нові можливості для міжнародної спільноти

Останній перехід влади від Кім Чен Іра до Кім Чен Уна в Пхеньяні є потенційно небезпечним процесом, але водночас відкриває нові можливості для міжнародної спільноти, щоб потягнути північнокорейський режим у більш відкритий і ліберальний бік.

Недавній артилерійський обстріл північнокорейцями південнокорейського острова неподалік Інчхона, де розташований головний аеропорт Південної Кореї, став останнім нагадуванням про те, що ризик війни на Корейському півострові залишається реальним. Цей обстріл відбувся незабаром після того, як Північна Корея знову здивувала Сполучені Штати й світ, продемонструвавши можливості свого новітнього ядерного комплексу, з тисячами центрифуг для збагачення урану.

Зовнішні спостерігачі не можуть бути впевнені, що стоїть за останніми діями Пхеньяна, але, здається, обстріл і демонстрація ядерного комплексу є ключовими елементами північнокорейської внутрішньої та зовнішньої політики, особливо у відносинах з США.

Цілком можливо, що «принц» Кім Чен Ун вдалася до традиційних провокацій для того, щоб утвердитися в новій позиції, повторюючи приклад свого батька, Кім Чен Іра, 30 років тому, коли той був оголошений спадкоємцем свого батька, засновника династії Кімів, Кім Ір Сена.

Режим у Північній Кореї, схоже, намагається надіслати сигнал Вашингтону, нагадуючи США про шкоду, яку Північна Корея може завдати своїм союзникам, таким як Південна Корея і Японія, а також самій Америці, і демонструючи, що санкції не зупинили ядерний прогрес корейців.

Яку відповідь має дати міжнародна спільнота? По-перше, слід зберігати спокій, хоча зробити це важче для Південної Кореї з очевидних причин. По-друге, потрібно зосередитися переважно на політичних коренях загрози з Північної Кореї. Незважаючи на часті запевнення в протилежному, правителі династії Кімів не є божевільними. У їхніх діях є логіка.

Основною метою Кімів є збереження династії в умовах погіршення економічної ситуації та зростаючого тиску з боку зовнішніх сил. Як показали мешканці острова Єонпхйон, передача влади в Пхеньяні несе з собою потенційні небезпеки. Але це також відкриває нові можливості. Регентство, яке, ймовірно, буде встановлено після відходу Кім Чен Іра, не буде стабільним, і суперечності між групами інтересів лише посиляться.

Міжнародній спільноті потрібно звернути більше уваги на Північну Корею. Співвідносячи політичний тиск та економічні стимули, вона може намагатися підштовхнути Північну Корею до м’якої трансформації з абсолютного тоталітаризму до квазі-тоталітаризму. Це вкрай важливо. Зменшивши жорсткість режиму, стає можливим втілення стратегії, схожої на політику «Зміни через зближення», яку Західна Німеччина реалізувала в 1970-1980-х роках щодо Східної Німеччини.

Головним гравцем тут повинна бути Південна Корея, яка в майбутньому, рано чи пізно, об’єднається з північчю, щоб знову стати єдиною Кореєю.