Відносини ЄС та Росії: Роль та Виклики

Європейський Союз має незначний прямий урядовий вплив на Росію, але його непрямий вплив на суспільство суттєвий. Тим не менш, хоча ЄС може підтримувати зусилля щодо модернізації Росії, необхідні реальні реформи зсередини країни.

Назва цієї книги, “Про Росію”, нагадує про резолюції Комуністичної партії Радянського Союзу, які стосувалися окремих осіб, установ або навіть цілих країн. Чому ж так багато видатних діячів, не лише спеціалістів з Росії, залучено до глибокого обговорення цієї країни? Зміна Росії через прямі дії стала неможливою, це вікно закрилося. Немає й реальної можливості допомогти росіянам змінити свою країну: зараз вони, в основному, самі по собі. Правильним підходом буде осмислення того, що відбувається, адаптація до цих змін та вплив на них на маргінальних рівнях. Також потрібно виробити стратегічний підхід до власної довгострокової стратегії ЄС щодо сусіда.

Історичний контекст відносин

З моменту розпаду Радянського Союзу було щонайменше дві серйозні спроби встановити нові відносини між Росією та Захід. Перша сталася одразу після виникнення нової Російської Федерації у 1991 році. Метою було інтегрувати Росію у західний світ за допомогою так званої “парадигми переходу”, що передбачала реформування посткомуністичної Росії з орієнтацією на західні економічні, політичні та соціальні моделі. Через два роки ці зусилля вже почали затухати і виявилися провальними після російського дефолту 1998 року.

Друга спроба відбулася через десять років після першої, у 2001 році, після терактів 11 вересня. У цей період ідея полягала в тому, щоб інтегрувати Росію з Заходом через геополітичну, стратегічну та економічну співпрацю. Однак, ця стратегічна партнерство також почала розпадатися через кілька років, а точкою неповернення стала промова Володимира Путіна на Мюнхенській конференції у 2007 році.

Сучасний стан і виклики

Нинішня траєкторія Росії краще описується терміном “трансформація”, а не “перехід”. Росія еволюціонує у бік капіталізму, однак її остаточна форма залишається незрозумілою. Відсутність умов, поставлених ЄС/Nato, у поєднанні з незалежною зовнішньою політикою Москви, яка яскраво проявилася у війні в Грузії, впливають на темпи внутрішніх змін у Росії.

Росія фактично перестала бути імперією та визначила себе як багатонаціональна нація всередині країни та як велика держава на міжнародній арені. Це проявляється у явному зростанні націоналізму, на жаль, супроводжуваного ексцесами: шовінізмом, расизмом та ксенофобією.

Взаємодія та стратегічні відносини

Європейський Союз може допомогти Росії модернізуватися швидше завдяки розвитку капіталізму, що викликає попит на верховенство права, захист прав власності, незалежні суди та ефективні державні інституції. Однак реформи в економічній, правовій та політичній сферах залишаються відповідальністю самого російського народу.

У зв’язку з викликами, що стоять перед Росією, ЄС повинен розробити узгоджений підхід до відносин, враховуючи різні досвіди та очікування держав-членів. З історичної точки зору, відносини Росії з західноєвропейськими державами мають ускладнені аспекти, спричинені минулими війнами та конфліктами.

Висновки

Головне питання для Європейського Союзу полягає в тому, чого він хоче досягти у відносинах з Росією. При цьому, важливо не тільки зосереджуватися на потребах Росії, але й визначити, якою міжнародною роллю прагне стати ЄС у XXI столітті. Співпраця та спільна стратегія можуть стати основою для більш глибокого та продуктивного партнерства між європейськими країнами та Росією в майбутньому.