Стратегічні цілі Росії у сирійському конфлікті

Росія має дві широкі стратегічні цілі у сирійському конфлікті: кинути виклик домінуванню США у світових справах та підтримати режим президента Сирії Башара Асада в боротьбі з ісламськими радикалами, яких вважають найбільш небезпечними ворогами Росії.

Союз Росії та Сирії був укладений під час Холодної війни. Відтоді Сирія, клієнт російської військової промисловості, залишилася однією з небагатьох радянських геополітичних позицій Москви на Близькому Сході.

З моменту початку сирійського повстання у 2011 році Росія віддавала перевагу внутрішньосирійському діалогу та в кінцевому підсумку поділу влади, але рішуче виступала проти відставки Асада як першого етапу політичного переходу. З часом підтримка Росією Асада лише посилилася.

Сирія як стратегічний інтерес для Росії

Сирія також є ключовою для геополітичних амбіцій Росії. Російський флот має невелику базу постачання та легкого ремонту в сирійському порту Тартус. Ця стратегічна позиція, хоча і в даний час скромна, має велике значення з огляду на амбіції Росії щодо активнішої ролі у Східному Середземномор’ї та на Близькому Сході.

Оскільки зовнішня політика Росії в даний час набуває ідеологічного виміру, з Російською православною церквою, яка стає ключовим політичним союзником Кремля, захист зменшуючої християнської громади в Сирії, а ширше – на Близькому Сході, починає здаватися новим геополітичним інтересом, принаймні, риторично.

Взаємодія з опозицією

На початку внутрішнього сирійського конфлікту в 2011 році Росія серйозно стурбувалася стабільністю режиму Асада. Російські дипломати в той час радили Дамаску взаємодіяти з опозицією, щоб запобігти повстанню. Однак Москва не надавала цій дружній порадив особливого тиску чи заборон.

В той час як Росія не вважала Асада незамінним союзником – президент Росії Володимир Путін навіть не спілкувався з Асадом телефоном до 2013 року – Москва продовжувала постачати зброю та укладати нові контракти з Сирією.

Взаємодія з Заходом

Незважаючи на це, Захід та Росія намагалися співпрацювати у вирішенні сирійського конфлікту. Наприкінці 2012 року Москва об’єдналася з Вашингтоном для проведення мирної конференції в Женеві, але Росія та США мали значні розбіжності щодо умов угоди. Наступна спроба скликати подібну конференцію через рік виявилася неуспішною.

Перспектива продовження конфлікту в Сирії свідчить про зростаюче число готових до бою і радикалізованих джихадистів, які можуть повернутися до своїх країн, включаючи Росію. Виникає проблема щодо укладення мирного врегулювання через домінування джихадистських елементів серед антиасадівських сил.

Усвідомлення російських стратегій

Москва оцінює політику США щодо Сирії як таку, що не має стратегічних цілей, ясних завдань та реалістичних оцінок. Для росіян політика США в Сирії відображає як глобальну перевантаженість Америки, так і зростаючу втомленість.