Роль Росії на Близькому Сході: виклики та глобальні наслідки

Погляди світу зосереджені на Близькому Сході. Сьогодні, як ніколи, цей глибоко проблемний регіон став об’єктом боротьби за вплив між основними глобальними гравцями. Після чергової відсутності на цій арені протягом останніх 25 років Росія повернулася зі значним амбіціями. Проте, мотивації, процеси прийняття рішень та стратегічні цілі Росії залишаються важкими для визначення.

Отже, що насправді Росія робить на Близькому Сході? Відомий аналітик російських справ Дмитро Трінін пропонує чіткий і нюансований аналіз участі Росії в цьому регіоні та його регіональних і глобальних наслідків. За його словами, Росія не може і не буде заміщувати США як провідну зовнішню силу в регіоні, однак її дії прискорюють зміни, які вкореняться в міжнародній системі протягом наступних двох десятиліть.

“Трінін пропонує незамінний та авторитетний звіт про мотивацію Москви на Близькому Сході. Грунтуючись на історичних фактах і викладений зрозуміло, він малює переконливий портрет Росії як сили, готової “скинути регіональні столи” на своєму геополітичному поверненні до верхівки”, — відзначає Девід Гарднер, редактор міжнародних справ Financial Times.

“Як Росія відновила своє присутність на Близькому Сході? У цьому лаконічному та зрозумілому звіті Дмитро Трінін нагадує читачам про тривалі історичні зв’язки Росії з регіоном, а також про внутрішні фактори, які змусили Кремль реалізувати інтервенційні політики там”, — зазначає Анджела Стент, Survival: Global Politics and Strategy.

Судячи з нових даних, майбутнє виглядає невизначеним для нащадків кочових або напівкочових спільнот на периферії Йорданії через зменшення державних робочих місць, виснаження природних ресурсів, підвищення температур та обмеження традиційних міжкордонних зв’язків.

Крім того, нові дані показують, як програми підготовки закордонної поліції Китаю стали невід’ємною частиною стратегії Пекіна щодо переосмислення глобальної безпеки.

Туреччина прагне позиціонувати себе як ключового посередника та регіонального хаба в Південному Кавказі. Для досягнення цього Анкара повинна перейти від націоналістичної риторики до більш прагматичного, стратегічного підходу, що ґрунтується на міжнародному правовому порядку.

Як сусідня країна та глобальна сила, Китай змушений зіткнутися з реальністю відновленого правління Талібану в Афганістані. Виклики попередніх переговорів наводять на думку, наскільки багато ще потрібно зробити.