Перемога республіканця Скотта Брауна: Значення для США та світу

Перемога республіканця Скотта Брауна на виборах у Сенат США стала подією, що має як національне, так і міжнародне значення. Демократи не зможуть більше спокійно приймати закони та ратифікувати міжнародні угоди без затримок.

“Те, що досить маловідомий республіканець зміг виграти місце в Сенаті, яке було зайняте представником Демократичної партії, патріархом Едвардом Кеннеді впродовж сорока років, є подією національного значення для США та перемогою, яка вплине на міжнародну політику”, – зазначає Дмитро Тренін.

“Це означає, що демократи втрачають кваліфіковану більшість у 60 голосів з 100, необхідну для прийняття законопроектів без затримок та ратифікації міжнародних угод. Це ускладнить проведення реформ у сфері охорони здоров’я, а в майбутньому – ускладнить ратифікацію ще не підписаного договору START та Угоди про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Окрім очевидно слабкої кампанії кандидата від демократів Коаклі, на відміну від енергійного та пам’ятного виступу Брауна, є кілька причин перемоги республіканця.

“Америка не ‘похилилася вліво’ на завершення президентства Буша. Приблизно чверть виборців стабільно визначає себе як лібералів, трохи більше третини – як консерваторів, а решта є центристами або ‘модераторами’. Перемоги демократів на виборах 2006 та 2008 років, які дали їм спочатку солідну більшість у обох палатах Конгресу, а потім білий дім, були отримані з підтримкою цих ‘модераторів’ – незалежних виборців, які не належать до жодної з двох партій. Відмова від політики республіканців поступово втрачає свою актуальність, ентузіазм, спричинений тріумфом Обами і відходом Буша, згасає, і деякі дії демократів починають викликати запитання, зокрема різні аспекти надзвичайно складних реформ в охороні здоров’я.

“Крім того, американські виборці не схильні зосереджувати всю владу в одних руках. Після виборів 2008 року демократи отримали стільки влади, що деякі люди навіть почали називати США ‘однопартійною державою’ – не слід плутати, звісно, з радянською комуністичною партією або Японією під домінуванням Ліберально-демократичної партії.

“У будь-якому випадку, американська демократія продовжує дивувати нас. Це відповідає природі демократії, оскільки люди схильні до змін у своїх уподобаннях. Це також відповідає природі американських виборців, які не люблять, коли уряд – будь-який уряд – піднімається над ними”, – підсумовує Дмитро Тренін, колишній директор Московського центру Карнегі.