У 1831 році відбулося потужне вулканічне виверження, яке викликало значне охолодження клімату Землі, знизивши середньорічну температуру в Північній півкулі на 1 градус Цельсія.
Дослідження льодових кернів з Гренландії показало, що в цьому році випадання сірки, яка є ознакою вулканічної активності, було помітно більшим у північній півкулі. Це веде до припущення про наявність масштабного виверження вулкана середньої широти, яке сталося в той час. Вчені, аналізуючи вулканічний попіл та уламки скла, з’ясували, що найбільше геохімічних збігів спостерігалося з даними з Японії та Курильських островів, зокрема, з кальдерою Заварицького.
Доктор Вільям Хатчісон, провідний автор дослідження, зауважив: “Заварицький розташований на надзвичайно віддаленому острові між Японією та Росією. Там немає жодного постійного населення, а історичні записи обмежуються єдиними кількома щоденниками кораблів, які проходили повз ці території упродовж кількох років.”
Це відкриття розкриває нові деталі про період Малого льодовикового періоду, коли вулканічні виверження суттєво впливали на клімат Землі, призводячи до похолодання та катастрофічних наслідків. Вчені вважають, що вулканічне охолодження могло бути одним з чинників голоду, який охопив Індію, Японію та Європу в той період. Цей факт підкреслює необхідність моніторингу вулканічної активності та її впливу на глобальний клімат.
