Порада для вас – ніколи не купуйте велику кількість шампанського, якщо ви не впевнені, що це варто святкувати.
У листопаді 2016 року російський ультранаціоналіст Володимир Жириновський був настільки схвильований перемогою Дональда Трампа, що вирішив влаштувати святкування, закупивши 132 пляшки шампанського у Держдумі, святкуючи цю подію перед телевізійними камерами.
Але він не був єдиним, хто святкував. На наступний день після несподіваної перемоги Трампа, Маргарита Симонян, головний редактор державного каналу RT, написала в Твіттері, що планує проїхатися по Москві з американським прапором у вікні автомобіля.
Я досі пам’ятаю момент, коли один російський чиновник розповів мені, що він курив сигару і пив пляшку шампанського в тост за перемогу Трампа.
У Москві очікування були високими – сподівалися, що Трамп скасує санкції проти Росії та визнає Крим, анексований з України, частиною Росії.
“Цінність Трампа полягала в тому, що він ніколи не пропагував права людини в Росії”, – пояснює Константин Ремчуков, власник та головний редактор газети “Независимая газета”.
Але це святкування швидко втратило свою іскру.
“Трамп ввів найжорсткіші санкції проти Росії за весь цей час,” – згадує Ремчуков. “Наприкінці його президентства багато людей були розчаровані.”
Ось чому, через вісім років, російські чиновники, принаймні публічно, стають обережнішими щодо можливості другого терміна Трампа.
Президент Володимир Путін навіть висловив підтримку кандидату від Демократичної партії, хоча це “підтримка” широко інтерпретувалася як жарт Кремля.
Путін стверджував, що йому подобається “завзятий” сміх Камали Гарріс.
Але, щоб зрозуміти ситуацію на виборчій арені, достатньо подивитися на те, що говорить Трамп, а не Гарріс, що чинить усмішку на обличчі Путіна.
Наприклад, критика Трампом масштабів військової допомоги Україні, його явна нерішучість звинувачувати Путіна за повномасштабне вторгнення та його відмова сказати, чи хоче він, щоб Україна перемогла у війні, всі ці фактори влаштовують Кремль.
На противагу цьому, Камала Гарріс стверджує, що підтримка України є “стратегічним інтересом” Америки і називає Путіна “вбивчим диктатором”.
Не те, щоб російське державне телебачення особливо компліментувало її. Нещодавно один з найгостріших новинних ведучих в Росії зовсім не оцінив політичні здібності Гарріс, пропонуючи їй краще вести кулінарне шоу.
Є ще один можливий сценарій, який може бути вигідним Кремлю – дуже напружені вибори, за якими піде оспорена перемога. Америка, сповнена післявиборчого хаосу, мати менше часу зосереджуватися на зовнішній політиці, включаючи війну в Україні.
Відносини між США та Росією погіршилися за часів Барака Обами, погіршилися під час президентства Дональда Трампа, а, за словами недавно пішовшого російського посла у Вашингтон Анатолія Антоновa, “розвалюються” під час байденівського правління.
Вашингтон повністю покладає провину на Москву.
Лише через вісім місяців після зустрічі Путіна та Байдена на саміті в Женеві, кремлівський лідер наказав про повномасштабне вторгнення в Україну.
Не тільки адміністрація Байдена надіслала масу санкцій до Росії, але і військова допомога США була ключовою у підтримці Києва у боротьбі проти російської агресії протягом понад двох з половиною років. Серед сучасної зброї, яку США постачали Україні, є танки Abrams і системи HIMARS.
Складно повірити, що не так давно Росія та США обіцяли працювати як партнери для зміцнення глобальної безпеки.
У кінці 1980-х років Рональд Рейган і Михайло Горбачов сформували геополітичний дует для скорочення ядерних арсеналів своїх країн.
Якщо було щось, чим Рейган, начебто, насолоджувався так само, як і ядерним роззброєнням, то це були російські прислів’я, які він повторював Горбачову на суржиковій російській.
У 1991 році перші леді СРСР і Америки, Раїса Горбачова та Барбара Буш, відкрили незвичайний пам’ятник у Москві – мати качку з восьмома каченятами.
Це була репліка скульптури в Бостонському громадському саді та була представлена Москві як символ дружби між радянськими й американськими дітьми.
Вона досі популярна серед москвичів. Росіяни приходять до Новодівицького парку, щоб зробити фото з бронзовими птахами, хоча мало хто з відвідувачів знає про суперечливу “качину дипломатію” супердержав.
Як і самі російсько-американські відносини, качки зазнали кількох ударів. Один раз деякі з них були вкрадені, і їх довелося замінити.
Я направляюся до московської качки та її каченят, щоб дізнатися, що думають росіяни про Америку та про вибори в США.
“Я хочу, щоб Америка зникла,” – каже сердитий рибалка Ігор, який рибалить в сусідньому ставку. “Вона почала стільки війн у світі. США були нашим ворогом в радянські часи і такими залишаються. Не має значення, хто президент.”
Америка як вічний ворог Росії – це світогляд, який часто відображається і в державних медіа. Чи так Ігор сердитий, тому що отримує новини з російського телебачення? Або, можливо, це тому, що він не спіймав багато риби.
Більшість людей, з якими я спілкуюся тут, не бачать Америку як злу супротивника.
“Я за мир і дружбу,” – говорить Світлана. “Але моя подруга в Америці боїться зателефонувати мені зараз. Можливо, у них немає свободи слова. А може, тут у Росії немає свободи слова. Я не знаю.”
“Наші країни та наші два народи повинні бути друзями,” – каже Нікіта, “без війн і без суперництва, хто має більше ракет. Я віддаю перевагу Трампу. Коли він був президентом, не було великих війн.”
Не дивлячись на різницю між Росією та Америкою, є одна річ, яка об’єднує ці дві країни – історично у них завжди були чоловічі президенти.
Чи можуть росіяни колись змінити цю традицію?
“Я б вважала це чудовим, якби жінка стала президентом,” – каже Марина. “Я була б щаслива проголосувати за жінку-президента тут [в Росії]. Я не кажу, що це було б краще чи гірше. Але це було б по-іншому.”
Між теперішніми подіями та виборами в США 5 листопада, кореспонденти BBC в інших частинах світу досліджують вплив результатів, який може бути у їх регіонах, та що люди по всьому світу думають про цю виборчу гонку.
