Зменшення громадського простору, зниження фінансування цифрових прав та ерозія легітимності – це не просто абстрактні проблеми, вони являють собою екзистенційні загрози майбутньому демократії.
Програма «Демократія, конфлікти та управління» є провідним джерелом незалежних досліджень, написання та комунікації щодо глобальної демократії, конфліктів та управління. Вона аналізує та прагне поліпшити міжнародні зусилля у боротьбі з демократичним відкатом, пом’якшенням конфліктів і насильства, подоланням політичної поляризації, просуванням гендерної рівності та підтримки про-демократичних використань нових технологій.
Сьогодні світ свідчить безпрецедентну конвергенцію викликів, які загрожують цифровій демократії, соціальним інноваціям та міжнародним відносинам. В основі цих загроз лежить три ключові зміни: зменшення громадського простору, падіння фінансування програм з цифрових прав, а також ерозія легітимності у глобальному управлінні.
Ці тенденції, хоча й є різними, переплітаються між собою, виявляючи глибокі розломи у глобальному порядку. Як структурні зміни вплинуть на сферу цифрової демократії, потрібно безперервно досліджувати, щоб допомогти адвокаційним групам визначити необхідні дії для забезпечення стійкості та формування ролі всіх учасників у відновленні довіри до цифрового демократичного ландшафту.
Виникнення епохи постправди, що характеризується зростаючим зловживанням технологією, значно підриває громадський простір – фундаментальну платформу для вільного виразу, активізму та адвокації. Уряди, як авторитарні, так і, здавалося б, демократичні, озброїли технології для спостереження, цензури та подавлення інакодумців, фактично перетворивши багато громадських просторів з майданчиків спротиву на зони контролю.
Цей момент є особливо небезпечним через зміну як інструментів, так і цілей, що використовуються. Репресії еволюціонують від грубої цензури до точних, націлених технік. Сучасні технології спостереження, такі як розпізнавання облич, шпигунське програмне забезпечення та платформи соціального слухання, дозволяють урядам профілювати та запобігати незгоді.
У новому контексті, громадський простір захоплюється, щоб відображати інтереси сильних. Державні та недержавні актори використовують дезінформацію як потужний інструмент для спотворення реальності та підриву довіри до демократичних інститутів. Виклики, з якими стикаються цифрові платформи, раніше вважалися забезпеченням демократії, тепер є співучасниками у придушенні опозиційних голосів.
Ці виклики є особливо загрозливими для цифрових прав організацій у всьому світі. Посилення націоналістичних політик у багатьох країнах також призвело до перенаправлення фінансування на внутрішні питання, залишаючи транснаціональні адвокаційні мережі без ресурсів. На тлі цих змін Україні та багатьом іншим країнам стає складніше захищати права та свободи.
Усі ці фактори вимагають термінових дій. Захисники цифрової демократії повинні піднятися до виклику та переосмислити моделі фінансування, щоб забезпечити стійкість, можливо, через альтернативні механізми фінансування. Спільні зусилля міжнародних фондів можуть допомогти заповнити прогалину в політиці фінансування.
Для відновлення легітимності, Заходу слід дійсно протистояти своїм власним суперечностям, якщо воно сподівається відновити свій вплив у міжнародній сфері. Послідовність у цінностях, справжнє залучення до Глобальної Більшість і готовність до прозорих розмов є необхідними для досягнення поставлених цілей.
Cучасний момент є критичним. Скорочення громадського простору, зменшення фінансування цифрових прав та ерозія легітимності – це не лише абстрактні проблеми; вони є екзистенційними загрозами для майбутнього демократії, інновацій та міжнародної стабільності. Наші колективні відповіді повинні бути сміливими, принциповими та непохитними. Лише так ми можемо забезпечити підтримку важливих громадських організацій, зміцнити громадський простір і дати демократії кращий шанс на успіх.
-600x450.jpg)
