В умовах активізації суперництва між великими державами в Азії, країни третього ряду, які не є чітко прив’язаними до жодної з провідних сил, переживають складні політичні процеси. Різні стратегії, від центрального акценту на зовнішню конкуренцію до підтримки суто внутрішніх цілей, формують їхню політику.
Програма Південної Азії надає аналітичні матеріали щодо потреб і загроз у безпеці, економічному розвитку та політичному розвитку регіону. Вона зосереджується на критичних викликах, які постають перед країнами, такими як стратегічне суперництво в Індо-Тихоокеанській ареалі, внутрішні динаміки Індії та залучення США до регіону.
Стратегічні виклики та політичні механізми
Конструкція відносин з державами, які не повністю орієнтовані на Китай, США або Індію, залишилася важливим питанням для політики в умовах ризиків, що постали. У період «Холодної війни» маневри серед малих держав були ключовими. Сьогодні ж ключові держави прагнуть вплинути на ці «коливні» держави, аби не допустити їх переходу на бік геополітичних опонентів.
Внутрішні політичні розподіли в цих країнах нерідко не збігаються з інтересами зовнішніх сил. Лідери часто зосереджуються більше на внутрішніх питаннях, а не на зовнішній конкуренції. Це призводить до важливих відмінностей у тому, як місцеві політики активують зовнішні суперництва у своїй політиці.
Методологія та приклади
Ця стаття виробляє нову методологію для аналізу перетворення міжнародного суперництва на внутрішнє політичне змагання, виділяючи три головні механізми: ідеологічні, політичні та розподільчі. У контексті Південної Азії розглядається політика Непалу й Шрі-Ланки як ключові приклади.
Непал: приклад контестації
Під час загострення суперництв між Індією і Китаєм, Непал демонструє різні націоналістичні тенденції. Політики апелюють до антивужддного та антикитайського sentiments, але внутрішня політична динаміка залишається нестабільною, без чітких розподілів між «про-Китайцями» та «про-Індусами».
Шрі-Ланка: між консолидацією та ізоляцією
Шрі-Ланка за часів правління Раджапакси показала тенденції до консолідації, підкреслюючи про-китайську політику. Але економічна криза 2022 року призвела до розколу в політичній системі, з недостатнім фокусом на зовнішніх суперництвах.
Висновки та рекомендації
Сьогодні завданням США є налагодження співпраці з малими державами південної Азії одночасно з підтримкою діалогу з Індією. Важливо уникати сприйняття американських зусиль як продовження індійської політики. Американським політикам слід зосередити увагу на місцевих політичних реаліях і бути чутливими до національних настроїв, що виникають у відповідь на іноземний вплив.
