Науковці провели дослідження, яке порівняло зміни в орбітальному русі нашої планети з глобальними коливаннями температури. Результати вказують, що незначні зміни у розташуванні Землі в космосі можуть бути ключовими чинниками, які призводять до виникнення льодовикових періодів. Зокрема, розглядаються такі аспекти, як ексцентриситет орбіти, нахил та зміна напрямку осі обертання Землі.
Дослідження показує, що нахил планети впливає на сезонність, що триває приблизно 41 тисячу років, і визначає кількість сонячної енергії, яку отримують високі широти влітку. Прецесія, з іншого боку, змінює пік літнього сонячного світла у середніх і високих широтах з періодом 21 тисячу років.
Автори дослідження підкреслюють, що обидва параметри важливі, однак на початку льодовикових періодів значніший вплив має саме прецесія. Зміна нахилу планети, у свою чергу, істотно впливає на пікові значення міжльодовикових етапів.
Після порівняння орбітальних параметрів із льодовиковими періодами, науковці з’ясували, що ексцентриситет орбіти змінюється в циклах тривалістю 100 тисяч років. Співавторка дослідження, професорка Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі Лоррейн Лісієцкі, відзначила, що результати вражають своєю чіткістю та закономірностями в кліматичних змінах.
Крім того, науковці підрахували, що наступний льодовиковий період, теоретично, мав би наступити через 10 тисяч років, однак вплив людства на клімат через викиди вуглекислого газу може сповільнити чи навіть унеможливити цей процес. Грегор Норр, співавтор дослідження з Інституту Альфреда Вегенера, підкреслює, що перехід у льодовиковий стан у найближчі 10 тисяч років видається малоймовірним.
Отже, результати цих досліджень підтверджують, що людська діяльність істотно впливає на природні зміни клімату, та ставлять під запит розуміння про наступ льодовикових періодів у майбутньому.
