Тривалі космічні подорожі в умовах мікрогравітації значно впливають на здоров’я астронавтів, зокрема на функціонування їхніх очей. Наукові дослідження свідчать, що близько 70% космонавтів, які перебувають на Міжнародній космічній станції (МКС) протягом 6-12 місяців, стикаються з нейроокулярним синдромом (SANS), який несе серйозні ризики для майбутніх міжпланетних експедицій, зокрема на Марс, що потребує ще більшого часу у космосі.
Дослідження: зміни в зорових органах астронавтів
Група вчених провела ретельний аналіз стану астронавтів, які перебували на МКС від 157 до 186 днів. Досліджувалися такі показники, як жорсткість ока, внутрішньоочний тиск і амплітуда очного імпульсу. Результати, оприлюднені в Journal of Engineering in Medicine and Biology, показали істотні зміни:
- Жорсткість ока зменшилась на 33%.
- Внутрішньоочний тиск знизився на 11%.
- Амплітуда очного імпульсу зменшилась на 25%.
Такі зміни призводять до різноманітних симптомів, серед яких зменшення розмірів очей, зміни в фокальному полі та набряк зорового нерва.
Як невагомість впливає на кровообіг і зір
Дослідники також виявили, що у деяких астронавтів спостерігалося потовщення судинної оболонки ока до 400 мікрометрів. Це свідчить про зміни в кровообігу, викликані мікрогравітацією, які можуть призвести до підвищеного тиску в кровоносних судинах голови та уповільнення кровообігу в очах. Як наслідок, виникає ризик розширення судинної оболонки, яка постачає кров до сітківки, що може викликати тривалі зміни у структурі ока.
Не менш важливим є феномен гідроудару, коли раптові зміни тиску в судинах можуть спровокувати механічні удари, які змінюють тканини ока.
Проектування майбутніх місій: ризики та виклики
Загалом помічені зміни в оці астронавтів не викликають серйозних проблем в короткострокових космічних місіях. Учасники експедицій зазвичай вирішують питання зору, використовуючи коригувальні окуляри. Проте залишається невідомим, які наслідки можуть виникнути внаслідок ще триваліших космічних операцій.
Попри відносно незначні ризики під час коротких місій, науковці та космічні агентства серйозно стурбовані можливими наслідками тривалих польотів, наприклад, на Марс. Дослідження свідчать про те, що продовжене перебування в умовах невагомості може призвести до значних порушень зору, які не підлягають корекції. Отже, важливість глибокого вивчення впливу мікрогравітації на організм людини стає все більш очевидною.
