Три роки з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну, виставка робіт ветеранів, вдов та дітей збирає кошти на медичні потреби.
Твори були створені під час арт-терапії в Будинку ветеранів у Рівному, Західна Україна, і продаються у Шеффілді в цьому вихідні.
До війни Шеффілд був домом для української діаспори з 100-150 осіб, багато з яких переїхали в місто за роботою, говорить Тетяна Кліменко, член комітету філії Товариства українців у Великій Британії в Шеффілді.
Сьогодні в місті є більше 1,000 українців.
Вона сподівається, що виставка, яка триватиме з 22 по 24 лютого, допоможе людям з’єднатися через людські історії.
«Українська громада в Шеффілді була тут багато років», – зазначає пані Кліменко.
«Більшість з нас приїхали за візами кваліфікованих працівників, щоб працювати в науці, технологіях, інженерії, а коли почалася повномасштабна війна, ми не могли стояти осторонь.»
«Було лише природно намагатися принести проекти з України в Англію, щоб допомогти нашим англійським сусідам, колегам і друзям зрозуміти через індивідуальні історії та з’єднатися через людські історії.»
Будинок ветеранів Рівного пропонує безкоштовну арт-терапію вже близько семи років, а за останні три роки посилив роботу, щоб задовольнити потреби солдатів та сімей, постраждалих від війни.
Менеджер Вікторія Шинкаренко почала малювати, щоб допомогти собі з безсонням після повернення з фронту.
«У мене було сильне безсоння, і іноді я проводила всю ніч, працюючи над картиною, і це було краще, ніж перевертатися у ліжку, намагаючись заснути», – говорить вона.
Після продажу своєї першої картини, вона вирішила вкласти гроші в допомогу іншим і почала вивчати арт-терапію.
Тепер її місія полягає в тому, щоб вивільнити «внутрішнього художника» в кожному, хто приходить до центру.
«Я так і натрапила на це, тому що це допомогло мені зцілитися. Тепер я переконана, що вам не обов’язково мати талант чи навчання.»
«Ми всі – художники. Ми всі – малюнки. У дитинстві ми всі малювали картини. Нам просто потрібно знову знайти цю сміливість», – каже вона.
Центр забезпечує кваліфікованих психологів для роботи разом із класами, але малювання також має фізичні переваги, зазначає вона.
«Це психологічно, але також і для дрібної моторики. Для людей, які відновлюються після серйозних поранень, травм голови або які втратили кінцівки, їм потрібно зараз навчитися використовувати іншу руку», – говорить вона.
Відгуки серед учасників були дуже позитивними, зазначає пані Шинкаренко.
«Більшість учасників хочуть повернутися і робити це більше ніж один раз, більше ніж два. В деяких випадках вони беруть кілька місяців.»
«Для пораненого солдата це відновлює їхню гідність, особливо якщо ви сильний чоловік, тип альфи, який тепер у інвалідному візку і в памперсах.»
«Важливо відчувати, що ви допомагаєте іншим, і важливо для їхньої гідності відчувати, що їх визнали, особливо коли їхня картина купується за кордоном», – додає вона.
Для матерів, вдов і дітей сеанси більше спрямовані на знаходження мережі людей у схожій ситуації.
«Це виявлення того, що ти не один у своєму горі», – говорить пані Шинкаренко.
«Мати, яка втратила дитину, зробить усе, щоб запобігти іншій матері втратити дитину.»
Проект вивіз картини по всьому світу, з продажами в Австралії, Канаді, США та Європі.
Вікторія згадує про випадок, коли одна покупецька зустріла художника особисто.
«Ми організовували першу виставку, і англійка, яка купила картину, згодом подорожувала до України, і випадково зустріла ветерана, коли натрапила на нього в супермаркеті.»
На цьому тижні центр проведе своє 610-е заняття.
Проект фінансований українським урядом, радою Рівного та за останні роки агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Але після замороження фінансування США пані Шинкаренко говорить, що проект починає шукати альтернативні джерела фінансування.
«Частина фінансування з США використалася для придбання полотен та фарб. Але якщо буде прийнято рішення про повне припинення фінансування, ми не плануємо зупинятись.»
«Ми робили це роками до отримання такого фінансування, і зараз активно шукаємо альтернативні джерела підтримки, звертаючись до Англії як однієї з можливостей», – каже вона.
«Ми не збираємося здаватися, але також дуже чітко усвідомлюємо, що нам потрібна допомога. Україні потрібна допомога. Людям в Україні потрібна допомога.»
