Хоча реформи Лісабонського договору зміцнили зовнішню політику ЄС, недієздатність механізмів прийняття рішень все ще заважає Союзу бути ефективним глобальним гравцем. Під час десятиліття, що минуло з моменту підписання договору, загальна міжнародна позиція ЄС погіршилася через недостатнє лідерство та функціональні інституційні обставини. Країни-члени, зокрема більш великі, схильні надавати пріоритет своїй національній зовнішній політиці, в той час як деякі менші країни намагаються уникнути зобов’язань. Але нинішня консолідація ЄС дає шанс на виправлення ситуації.
Використати другий шанс для зовнішньої політики
Сильна економіка, відновлене німецько-французьке співробітництво та широка підтримка громадськості за покращення міжнародних дій створюють обнадійливе середовище. Однак лідери ЄС повинні чітко визначити зовнішню політику в порядку денному.
Побудувати дипломатичну міць
Збільшення рівня дипломатичної та оперативної діяльності виглядає як найперспективніший підхід до досягнення успіхів, який допоможе набрати довіри для більш амбітних дій.
Посилити залучення країн-членів
Доручення окремим країнам або групам держав дипломатичних та оперативних дій від імени Союзу може зміцнити відчуття власності та підвищити здатність.
Будувати альянси для збереження глобального управління
Жоден міжнародний гравець не є в такій же вигідній позиції, як ЄС, щоб очолити боротьбу за порядок, що ґрунтується на правилах. Це вимагатиме інвестицій у партнерства з іншими зацікавленими сторонами.
Мобілізувати експертизу
Представництва ЄС, цивільні та військові операції, а також структура ЄС у Брюсселі мають величезний запас географічних і тематичних знань, які наразі розподілені та недостатньо використані. Поліпшення системи звітності та посилення можливостей стратегічного аналізу можуть підвищити ситуаційну обізнаність ЄС та підтримати проактивні політики.
Існуючі проблеми зовнішньої політики ЄС
Зовнішня політика ЄС залишається слабкою в порівнянні з іншими його проектами. Попри реформи Лісабонського договору, за останнє десятиліття її міжнародна позиція стала слабшою. Пріоритети від уникнення конфліктів, легальних рішень до багатосторонньої дипломатії ускладнюють адаптацію до мультиполярного світу, що насичений політикою сили.
Перспективи та виклики
ЄС повинен знайти нові шляхи забезпечення своєї ефективності в міжнародній арені. В умовах погіршення безпекового середовища, особливо в сусідніх регіонах, підвищена активність і спільні дії країн-членів можуть стати критично важливими. Однак, незважаючи на прогрес, досі існують структурні перешкоди.
Серед країн-членів залишається загроза “вільної їзди”, коли менші держави запозичують вигоди від дій більших членів без відповідних зусиль. Міжнародні відносини більше не відповідають оптимістичним очікуванням ЄС, і в той же час постають серйозні виклики, пов’язані з російською агресією, міграцією та тероризмом.
Проблеми прийняття рішень
Процес внесення спільних рішень по зовнішній політиці залишається ускладненим. Необхідна одностайність між державами-членами часто затримує прийняття рішень, що заважає ЄС діяти як єдиний гравець на міжнародній арені.
Заклик до дій
Якщо ЄС дійсно прагне посилити свою зовнішню політику, він повинен активізувати співпрацю, об’єднати зусилля та впровадити чітку стратегію, що враховує нові виклики. Це вимагає не лише зміцнення колективної відповідальності, але й ширшої координації між державами-членами.
Отже, незважаючи на проблеми, які стоять перед ЄС, є шанс, що він зможе укріпити свою зовнішню політику, зокрема через активну участь у вирішенні міжнародних криз, та поступово відновити свій авторитет як глобального актора.
