За оцінками, Росія втратила у війні загиблими та важко пораненими приблизно вдвічі більше людей, ніж Україна. Однак, попри це, тенденції на фронті знову виявляються на користь Кремля.
Визначати масштаби втрат вкрай складно, оскільки ця інформація є державною таємницею обох країн. Дослідження українських втрат здійснюють групи за кордоном, які можуть мати упередженість.
Франц-Штефан Гаді, австрійський військовий аналітик, зазначив: “Росія все ще перемагає. Її значно більша кількість населення та ефективні методи вербування дозволяють їй краще компенсувати втрати”.
Найбільш повна загальнодоступна інформація про українських загиблих надходить з двох непрозорих сайтів, які відстежують некрологи та похоронні оголошення. Обидва ресурси повідомляють, що близько 62 000 українських військових загинули з моменту повномасштабного вторгнення.
У свою чергу, російські дослідники оцінюють втрати Росії у понад 150 000 загиблих.
Американські чиновники озвучують інформацію, що українська сторона може приховувати реальні цифри, навіть від найближчих союзників.
Проблема зниклих безвісти
В Україні залишаються численні солдати, оголошені зниклими безвісти. За даними МВС, у грудні близько 59 тисяч військових вважалися такими. Більшість з них можуть вважатися загиблими, оскільки тіла загиблих не вдалося евакуювати.
Військовий аналітик вважає, що це питання піднімає серйозні проблеми для родин, які шукають правди про своїх рідних.
Що ми можемо зробити з цими даними
Комбінуючи всі наявні оцінки, аналітики дійшли висновку, що Росія втрачає трохи менше двох солдатів за кожного загиблого українця. Це співвідношення не дозволяє Україні подолати чисельну перевагу Росії та завдає серйозних втрат українській армії.
Зараз на фронті протистоять понад 400 000 російських військових близько 250 000 українців. Крім того, Північна Корея направила допомогу до Росії, направивши 11 000 своїх солдатів.
Таким чином, сучасна ситуація на фронті вимагає такий підхід, адже кожна українська жертва не наближає Кремль до перемоги, а також глибше загострює конфлікт.
