Війна в Україні виявила глибокі відмінності в підходах Росії та США до наступальних кібероперацій. Це можна побачити практично в усіх аспектах – від цілей, які вони ставлять, до їх підходу до супутніх збитків та наслідків.
Аналіз конфлікту з кіберперспективи
Дослідження кіберконфлікту в Україні поки що складно піддати об’єктивному аналізу, оскільки даних недостатньо, а результати конфлікту залишаються невизначеними. Проте, через моніторинг та аналіз одного року в першій великій війні, в якій кібероперації мали значну роль, ми можемо сформулювати декілька попередніх висновків.
Тимчасові характеристики кіберконфлікту
Наші висновки можна розділити на три періоди: перед війною (починаючи з 2014 року), безпосередньо під час війни (з 24 лютого 2022 року) та післявоєнний період. Ця широка перспектива дозволяє підкреслити важливість кібероперацій у різних фазах конфліктів.
Еволюція кібероперацій та міжнародні норми
Важливо зазначити, що сьогодні у міжнародному праві подані запитання щодо того, коли кібернапади перетворюються на акти війни, залишаються предметом дискусій. Останніми роками Росія здійснила безліч великих кібернетичних атак, але ці дії не завжди вважалися порушенням прав міжнародного гуманітарного права.
Російські та західні підходи до кібероперацій
Росія виглядає так, ніби переважно фокусує свої зусилля на людській розвідці, в той час як Україна отримала суттєву міжнародну підтримку, зокрема від США, у поліпшенні своїх кіберзахистних можливостей. Це дозволило Україні протистояти російським кібернападам.
Поствоєнні наслідки
Незважаючи на те, що війна в Україні ще не закінчилася, вже сьогодні можна зробити певні висновки щодо потенційних післявоєнних наслідків для кібероперацій. Очікується, що такі операції будуть продовжуватися навіть після завершення бойових дій, оскільки це дозволяє сторонам зберігати вплив і контролювати ситуацію.
