Сучасні наукові дослідження відкривають нові горизонти в розумінні еволюції людини. Нещодавно вчені відтворили обличчя одного з наших прадавніх предків, який, імовірно, відіграв важливу роль у нашій еволюції. Основою для цієї реконструкції став Харбінський череп, що має вік близько 150 000 років і знайдений у Китаї в 1933 році.
Реконструкція була виконана палеохудожником Джоном Герчею, який відомий своєю майстерністю у створенні реалістичних образів. Він використав пластикову копію черепа, застосувавши науковий підхід, що враховував дані з скам’янілостей, генетичні дослідження та порівняльну анатомію. Герче детально аналізував розміри очей, форму носа та структуру лицьових м’язів, використовуючи ключові анатомічні мітки.
Денисовці, на яких вказує цей череп, існували від 200 000 до 25 000 років тому. Їх залишки та ДНК підтверджують перебування на Тибетському плато та поширення в Південно-Східну Азію, Сибір і навіть Океанію. Вперше геном денисовців був виявлений у 2010 році на основі кістки пальця, знайденої в Денисовій печері.
Попри значний прогрес у вивченні даного виду, залишки їхніх скам’янілостей досить рідкісні. Харбінський череп, що знайшли понад 80 років тому, став важливим джерелом для наукових досліджень. Спочатку невідомий науковій спільноті, череп привернув увагу лише в 2018 році. Через свої особливості він надає важливу інформацію про зовнішність і фізичні характеристики давніх предків.
Результати реконструкції дозволили науковцям отримати вкрай детальне і науково обґрунтоване зображення денисовця, таким чином представляючи найточніше уявлення про їхню зовнішність на сьогоднішній день.
Однак, питання стосовно походження Харбінського черепа продовжують викликати дискусії. Відсутність остаточних генетичних доказів ускладнює встановлення його приналежності до певного виду. Проте багато експертів вважають, що череп, скоріше за все, належав денисовцю.
Додатковим підтвердженням є морфологічна схожість з щелепною кісткою, знайденою в печері Сяхе в 1980 році. Хоча щелепа не містила життєздатної ДНК, аналіз білків, проведений у 2016 році, показав, що вона також належала денисовцю. Подібність між цими знахідками є важливим аргументом на користь їхньої належності до одного виду.
Крім того, географічне розташування черепа збігається з ареалом проживання денисовців, а його датування підтверджує епоху їх існування. Це робить Харбінський череп найповнішою скам’янілістю денисовців на сьогодні.
Водночас, незважаючи на прорив у розумінні зовнішності цього вимерлого виду, залишаються невідповіді на низку запитань, зокрема про те, як денисовці подорожували на великі відстані та що стало причиною їхнього зникнення. Для повного розгадки цих загадок необхідно більше археологічних знахідок.
