Три роки перебування Кайса Саїда на посаді президента Тунісу не принесли жодної зрозумілої зовнішньої політичної програми. Натомість його дії сприяли ерозії демократичних норм в країні, що призвело до ізоляції Тунісу від міжнародних лідерів, донорів і інвесторів.
У Вашингтоні програма Близькосхідного центру поєднує глибокі регіональні знання з точним порівняльним аналізом, пропонуючи вдумливі рекомендації. Спеціалісти в області Перської затоки, Північної Африки, Ірану і Ізраїлю/Палестини вивчають політичні, економічні та соціальні зміни регіону.
Проект “Моніторинг Тунісу” проваджує спостереження за трансформацією країни в економічній, політичній та безпековій сферах. Цей проект надає оригінальний аналіз та рекомендації з політики від мережі туніських експертів, щоб інформувати прийняття рішень у Тунісі, Європі та США.
Нещодавно президент Саїд відвідав Вашингтон для участі в Саміті лідерів США та Африки. Це був ще один його крок на міжнародній арені, прагнучи отримати підтримку Сполучених Штатів для отримання важливого кредиту від Міжнародного валютного фонду. Однак його виступи під час саміту не змогли переконати адміністрацію США чи медіа.
Саїд прийшов до влади в жовтні 2019 року, будучи політичним новачком. Він здобув президентську перемогу, отримавши 73% голосів на тлі глибокого розчарування громадян у традиційних партіях і політиках. Немає ясної зовнішньої політики чи економічного плану, але Саїд акцентує на первинних пріоритетах, таких як арабський світ і північноафриканські країни.
Проте, в країні ускладнилася економічна ситуація, та жодних істотних реформ, спрямованих на подолання корупції та покращення інвестиційного клімату, не було реалізовано. Натомість Саїд зосередив свої зусилля на зменшенні повноважень парламенту та судової системи, закріпивши свою владу.
Його закликами і дійсно намаганням засуджувати імперіалізм більше слід звертати увагу на внутрішні справи. І хоча Ваїд йдеться про міжнародне співробітництво, актуальними залишаються міжурядові відносини, які, на жаль, опинилися під загрозою через дипломатичні помилки.
З кожним роком на посаді Саїд все більше ізолюється від міжнародної спільноти, продовжуючи ігнорувати ознаки нестабільності у тій частині Північної Африки, яка така важлива у світовому контексті. Неясність у зовнішній політиці лише підкреслює, що його намагання зберегти контроль та авторитаризм можуть призвести до негативних наслідків для Тунісу і не тільки.
Розуміння глобальних викликів і вироблення зрозумілої зовнішньої політики, яка б доповнювала внутрішні зусилля, залишаються ключовими завданнями для Саїда, якщо він насправді бажає забезпечити успішне майбутнє для Тунісу.
