Європейський Союз повинен навчитися долати поточну економічну кризу, перш ніж сподіватися на успішну реалізацію Лісабонського договору та зміцнення своєї зовнішньої політики. Сьогодні становище ЄС у сфері міжнародних відносин нагадує сценарій, в якому Вашингтон формулює свою політику в Афганістані, залучаючи до дискусій умови всіх 50 штатів. В уяві нарисується картина, де не тільки державний секретар Сполучених Штатів прибуває до Кабулу, але і міністри закордонних справ Каліфорнії, Техасу та інших штатів намагаються донести свої пріоритети до афганських властей.
Саме так сьогодні проводить свою зовнішню політику Європейський Союз. Попри те, що ЄС призначає послів, проводить саміти, вирішує питання санкцій та навіть відправляє війська за кордон, його не можна порівняти з державою. Зовнішня політика ЄС не підлягає безпосередньому узгодженню, а коїть своє існування поряд з 27 національними зовнішніми політиками, які для декількох держав є незамінними елементами національного суверенітету.
Розвиток зовнішньої політики ЄС
Не дивлячись на структурні обмеження, зовнішньополітичне формування ЄС пройшло важливі етапи розвитку з моменту свого виникнення в 1970-х роках. Рівень активності зріс, а обсяг охоплює безпеку та оборону, що раніше залишалося табуйованими темами.
Фактори, що впливають на зовнішню політику ЄС
Далі три основні фактори визначають подальший розвиток зовнішньої політики ЄС:
- Положення Лісабонського договору, яке представляє найбільш амбітні зусилля щодо інституційної реформи у цій галузі. Хоча договір не є революційним, він зміцнює позицію Високого представника та створює Європейську службу зовнішніх дій, що може надати нову институційну платформу для більш узгодженої політики.
- Динаміка європейської інтеграції відіграє ключову роль у формуванні зовнішньої політики. Спільний ринок, спільна валюта та зона без внутрішніх кордонів вимагають ефективних механізмів для захисту загальних інтересів на міжнародному рівні.
- Зовнішні виклики, які зростають внаслідок глобалізації. Наприклад, нестабільність у Північній Африці може призвести до міграційних потоків, які впливають на всі країни ЄС. Лише колективні дії можуть мати істотний вплив на ці виклики.
Висновки щодо можливостей ЄС
Говорячи про можливості ЄС, варто зазначити, що об’єднаний Союз, маючи відповідні ресурси, може суттєво вплинути на світові події. Проте через структурні обмеження ЄС дуже рідко намагається реалізувати свою колективну силу та сприяти результатам, що відповідають європейським інтересам та цінностям.
Сучасна економічна криза залишає мало можливостей для зовнішньої політики, адже політики зосереджені на кризовому управлінні. На тлі цих викликів, час для успішної реалізації Лісабонського договору вимагає від Європейського Союзу не лише економічної стабільності, але й посилення довіри на міжнародній арені.
Зрештою, більш ефективна зовнішня політика ЄС є не лише мрією європейських ентузіастів, а необхідною реакцією на конкретні зміни в міжнародній системі. Лісабонський договір може слугувати непоміченим, але цінним планом для такої політики, однак здійснити його вдасться лише в умовах успішного подолання кризи.
