Відносини між Європою та США беззаперечно перебувають у кризі. Тому навряд чи можна вважати менш важливим досягненням те, що французький президент Еммануель Макрон зумів зберегти цю динаміку під час свого візиту до Білого дому в понеділок.
Макрон досяг цього, хваляючи, плескаючи і м’яко підштовхуючи президента США під час спілкування в Овальному кабінеті та спільної пресконференції. Цей підхід виявився більш продуктивним, ніж пряме висловлювання критики на адресу Трампа, що помічають багато світових лідерів.
Французький лідер зумів справити враження у Вашингтоні, не зазнавши великих поступок та не розкриваючи занадто багато деталей.
Він говорив про бажання обох країн до миру, і хоча м’яко поправив один із висловлювань Трампа щодо підтримки України, водночас погодився з тим, що Європі слід взяти на себе більше відповідальності за свою безпеку.
Проте, Макрон зробив одне важливе визнання – що Трамп мав рацію, відновлюючи відносини з президентом Росії Володимиром Путіним.
Це явно контрастує з нинішнім курсом Лондона, Парижа та Берліна, які дотримувалися політики ізоляції Путіна та накладення санкцій на російські промисловості та особистостей.
«Є вагома причина для президента Трампа відновити співпрацю з президентом Путіним», – заявив Макрон, додаючи, що нова адміністрація представляє «великий зсув».
Макрон висловив сподівання, що такі європейські країни, як Франція та Велика Британія, готові взяти на себе провідну роль у забезпеченні безпеки України після укладення мирної угоди, можливо, у формі повітряної підтримки і військ, розміщених подалі від лінії фронту.
Але водночас він наголосив на важливості наявності американської підтримки.
Слід зазначити, що Макрон не отримав зобов’язання підтримати США під час зустрічі в Овальному кабінеті. І якщо він сподівався на хоч невелику критику російського президента з боку Трампа, то також залишився без цього.
Що ж він отримав – це, принаймні частково, повернення голосу Європи до стола переговорів, і йому, разом з іншими європейськими лідерами, буде з цього приводу тішитись.
Однак, очевидно, що амбіції щодо відновлення тісних стосунків, які існували між Європою та США з кінця Другої світової війни, не стоять на порядку денному.
Саме з цієї причини Макрон вже деякий час розробляє концепцію більш стратегічно автономної Європи, спробуючи впроваджувати ідеї спільних європейських сил оборони.
Його переконання в тому, що Європі потрібно адаптуватись у зв’язку з драматичним зсувом позиції США, розділяє Фрідріх Мерц, який стане наступним канцлером Німеччини.
Мерц вже висловив думку, що США під керівництвом Дональда Трампа є байдужими до долі Європи, і що континент має стати незалежним у питаннях безпеки.
«Мою абсолютну пріоритетність складатиме зміцнення Європи якомога швидше, щоб крок за кроком ми могли досягти незалежності від США», – сказав Мерц.
Однак Франція, Великобританія та Німеччина повинні бути усвідомлені того, що не всі європейські держави так вороже ставляться до американських поглядів на Україну.
Зростання партій крайніх правих націоналістів у Європі, зокрема в таких країнах, як Німеччина, де партія AfD зайняла друге місце на недавніх виборах, свідчить про те, що частина європейських громадян також скептично ставиться до подальшої підтримки Києва.
Наприкінці цього тижня прем’єр-міністр Великобританії Сір Калір Стармер, який тісно координує свої дії з французьким колегою, відвідає Вашингтон, щоб підкріпити свої аргументи щодо України.
Як і Макрон, він вважає, що його країна має особливі стосунки зі США, які можуть відкрити двері та забезпечити справедливе вислуховування.
Проблема полягає в тому, що Вашингтон в особі Дональда Трампа наразі виступає в режимі трансляції, просуваючи порядок денний, який мало залишає простору для думок інших.
І хоча Америка завжди мала змогу проявити силу та досягти свого, Європа, в основному, не була на отримувацькій стороні. Той факт, що це змінилося, є ознакою серйозності розриву в усталених альянсах.
