Туреччина наближається до виборів, які можуть стати найбільшим викликом для двадцятирічної панування Партії справедливості та розвитку (AK Party). У представленій статті журналісти аналізують думки та пріоритети представників опозиційних партій щодо найактуальніших питань зовнішньої політики Туреччини.
Передвиборча ситуація в Туреччині
Незабаром, у червні 2023 року, турецькі виборці обиратимуть нового президента та нову парламентську більшість. Протягом останніх двох десятиліть політичний ландшафт Туреччини контролювався AK Party та її лідером Реджепом Тайїпом Ердоганом. Попри тривале правління, популярність Ердогана починає знижуватися, що відкриває двері для політичних змін.
Політичні альянси в Туреччині
Після переходу до президентської системи в 2017 році, в країні сформувалися два основні політичні альянси: Альянс народу (Cumhur) на чолі з AK Party та Альянс нації (Millet), який очолює Республіканська народна партія (CHP). Системна зміні у політиці Туреччини проявилася під час муніципальних виборів у 2019 році, де опозиційні партії здобули переконливу перемогу у великих містах.
Економічні проблеми та їх вплив на політичну ситуацію
Економіка стала основною причиною зростаючого невдоволення чинною владою. Інфляція в Туреччині досягла рекордного рівня в 80%, а більшість населення оцінює економічну ситуацію як погану чи дуже погану.
Майбутня зовнішня політика Туреччини
У разі політичних змін, прогнозується значна переорієнтація зовнішньої політики Туреччини. Представники опозиції вказують на необхідність інтеграції з європейськими інститутами, активізації відносин зі США та відновлення довіри з ними, на фоні численних антагоністичних кроків нинішнього уряду.
Відносини з міжнародними акторами
Опозиційні сили одностайно висловлюють думки про важливість підтримки діалогу з США та ЄС, уникнення конфронтацій з Росією та Китаєм, при цьому акцентуючи на гуманітарних питаннях, таких як доля уйгурів у Китаї.
Висновки
Політичні зміни, що можуть відбутися після виборів, створять нові виклики, але також і можливості для зовнішньої політики Туреччини. Важливо, щоб новий уряд спробував відновити багатосторонні зв’язки і забезпечити стабільність у регіоні, що може відкрити нові горизонти співпраці з міжнародними партнерами.
