Історія часом охоплює країни виборчою лихоманкою. Січень 2025 року у Білорусі не є таким часом.
Поїздивши Мінськом, ви не побачите великих білбордів з портретами кандидатів. Кампанії практично не ведеться. Сірі небеса та дощі білоруської зими підкреслюють загальне відчуття бездіяльності та неминучості.
Результат президентських виборів 2025 року не викликає сумнівів. Олександр Лукашенко, якого колись називали «останнім диктатором Європи», який більше 30 років править Білоруссю, буде оголошений переможцем та займе сьомий термін на посаді.
Його прихильники називають це «вправою в білоруській демократії», а противники відкидають процес як «фарс».
Навіть сам Лукашенко стверджує, що не цікавиться процесом. «Я не стежу за виборчою кампанією. У мене немає часу», — сказав білоруський лідер працівникам Мінського автомобільного заводу цього тижня.
Протягом чотирьох з половиною років, на іншому підприємстві, лідер Білорусі отримав зовсім інший прийом. Через тиждень після президентських виборів 2020 року, Олександр Лукашенко відвідав Мінський тракторний завод, де його освистали та вигукували «Іди геть!». Офіційний результат виборів, що становить 80% за Лукашенка, викликав гнів і масові протести по всій країні.
У жорстокій поліцейській репресії, що послідувала, тисячі антиурядових протестувальників та критиків були заарештовані. У результаті хвиля репресій загасила протести, і за допомогою Росії Лукашенко утримав владу.
Великобританія, Європейський Союз та Сполучені Штати відмовляються визнати його легітимним президентом Білорусі.
Найсильніші противники Олександра Лукашенка або у в’язниці, або були змушені втекти в еміграцію. Тому цього тижня Європейський парламент прийняв резолюцію, в якій закликав ЄС відхилити майбутні президентські вибори як «фарс», зазначаючи, що виборча кампанія відбувається «в умовах жорстоких репресій, які не відповідають навіть мінімальним стандартам для демократичних виборів».
Я пам’ятаю, як запитував Олександра Лукашенка минулого жовтня, в день оголошення дати президентських виборів: «Як можуть ці вибори бути вільними та демократичними, якщо лідери опозиції у в’язниці або за кордоном?»
«Ви насправді знаєте, хто є лідерами опозиції?» — у відповідь запитав Лукашенко.
Олександр Лукашенко не є єдиним кандидатом. Є ще четверо. Але вони здаються більше спойлерами, ніж серйозними супротивниками.
Я проїжджаю чотири години з Мінська, щоб зустріти одного з них. Сергій Сиранков, лідер Комуністичної партії Білорусі, під час одного зі своїх виборчих заходів у місті Вітебськ. У великій залі він звертається до невеликої аудиторії, оточений символікою своєї партії, молотом і серпом.
Його виборчий слоган, як мінімум, незвичний: «Не замість, а разом з Лукашенком!»
Він — президентський кандидат, який відкрито підтримує свого опонента. «Не існує альтернативи Олександру Лукашенку як лідеру нашої країни», — говорить Сергій. «Отже, ми беремо участь у виборах з командою президента».
Крім того, у бюлетені є Олег Гайдукович, лідер правої Ліберально-демократичної партії Білорусі. Він також не має наміру вигравати. «Якщо хтось наважиться стверджувати, що результати виборів невідомі, він — брехун», — каже Гайдукович.
Критики Лукашенка заперечують, що його популярність є «масштабною». Але немає жодних сумнівів, що він має підтримку.
На околиці Вітебська, в маленькому місті Октябрське, спілкуючись з людьми, я відчуваю занепокоєння, що зміна лідера може спровокувати нестабільність. «Я хочу стабільну зарплату, стабільність у країні», — говорить слюсар Сергій. «Інші кандидати обіцяють, але можуть не виконати. Я хочу зберегти те, що маю».
Сьогодні в Білорусі є страх перед нестабільністю, страх перед невідомістю та страх перед урядом, які всі сприяють Олександру Лукашенку.
