«Побачити концентраційний табір на власні очі та слухати свідчення тих, хто пережив це, справді вразило мене. Це важливо для молодих людей на зразок мене. Скоро ми зможемо голосувати. А праві радикали в Німеччині отримують все більше підтримки, і нам потрібно вчитися з минулого», — ділиться своїми враженнями 17-річний німецький студент Ксав’є.
Ксав’є розповів мені про свій візит до центру освіти про Голокост у Дахау, розташованому неподалік від одного з колишніх нацистських концентраційних таборів. Він і його однокласники провели два дні, досліджуючи історію своєї країни та обговорюючи її актуальність сьогодні.
18-річна Меліке зізналася, що не знала багато про Голокост, поки не приїхала до Дахау. Слухаючи свідчення Єви Умлаф, яка пережила ці події, вона була вражена до глибини душі.
«Я носила хіджаб, і люди часто дивляться на мене нерозуміюче. Нам потрібно більше дізнаватися одне про одного, щоб жити в гармонії», — зазначила вона.
Мігел попередив про зростання расизму та антисемітизму в соціальних мережах, зокрема жартів про Голокост. «Ми маємо цьому запобігти», — підкреслила його 17-річна подруга Іда.
«Ми останнє покоління, яке може зустрічатися зі свідками тієї трагедії. Ми маємо забезпечити, щоб кожен був проінформований і зупинити щось подібне від повторення в майбутньому», — висловилася вона.
Докази згуртованості молоді обнадійливі, але дехто може вважати їх наївними.
У Європі, через 80 років після закінчення Голокосту, суспільства здаються дедалі розділенішими. Зростає підтримка політичних партій, часто, але не виключно, з правого флангу, які швидко звинувачують «інших». Будь то мігранти, мусульмани, представники ЛГБТ+ або євреї.
«Я хочу, щоб усі жили разом — євреї, католики, чорні, білі чи хто завгодно», — каже Єва Умлаф.
Єва нагадує, що Голокост є попередженням про те, що стається, коли переважають упередження.
«Ось чому я присвячую свій час спілкуванню, спілкуванню, спілкуванню», — каже вона. Зараз, у свої 80, вона була наймолодшою ув’язненою, яку звільнили з нацистського табору смерті Auschwitz.
Голокост забрав життя шести мільйонів євреїв, але його уроки залишаються актуальними і сьогодні. У Німеччині, яка робила багато для протидії антисемітизму, члени єврейської спільноти зазначають, що боятися носити зірку Давида на публіці стало нормою. Сучасний антисемітизм знову набирає обертів, ставлячи під загрозу страждання минулого.
Ця стаття нагадує нам про безцінність пам’яті в контексті історії та вносить важливий вклад у розуміння того, як ми можемо навчитися на уроках минулого, щоб уникнути їх повторення в сучасному світі.
