Туреччина: стратегічна незалежність між Сходом та Заходом

Туреччина прагне зберегти стратегічну незалежність, співпрацюючи з Росією та Китаєм, водночас підтримуючи зв’язки з Заходом.

У вересні 2022 року президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган розглянув можливість приєднання Туреччини до Шанхайської організації співробітництва — оборонного блоку під керівництвом Китаю. Через кілька днів він виступив на Генеральній асамблеї ООН, наголошуючи на ключовій ролі Туреччини в НАТО та євроатлантичній безпеці. Туреччина сприймає ці два аспекти своєї зовнішньої політики — статус члена НАТО та участь в організаціях, що протистоять Заходу — як взаємопов’язані. Це частина її «360-градусної зовнішньої політики», яка надає пріоритет гнучкості та стратегічній незалежності.

Війна в Україні та її вплив на Туреччину

Відмінно від багатьох нових держав, війна в Україні безпосередньо впливає на Туреччину. Будучи членом НАТО та географічно близькою до конфлікту, Туреччина зазнала наслідків російської агресії. Туреччина прагне стримати Москву від відновлення агресії, враховуючи її історичні землі в Південно-Східній Європі.

Туреччина намагається балансувати свою політику, залишаючи собі простір для співпраці з Росією, незважаючи на жорстку критику її дій. Вона підтримує Україну в її прагненнях приєднатися до НАТО та протистояла анексії Криму в 2014 році.

Економічні зв’язки і санкції…

Протягом війни економічні зв’язки з Росією зросли, оскільки обсяг вантажоперевезень через Туреччину до Росії зріс. За останні роки імпорт з Китаю також дістався значних обсягів, хоча певна настороженість зберігається у зв’язку з відносинами з Пекіном через ставлення до уйгурського населення.

Туреччина продовжує розглядати себе як посередника у конфлікті й активно шукає шляхи для дипломатичного вирішення. Вона також проводить ініціативи, такі як «Чорноморська зернова ініціатива», що покликана полегшити глобальні продовольчі труднощі.

Перспективи та виклики

Туреччина не бачить Росію як загрозу та має намір зберегти стратегічні відносини з обома великими державами. Її зовнішня політика максимально гнучка, що дозволяє Туреччині діяти в інтересах національної безпеки та економічного розвитку, ставлячи перед собою цілі стати потужним центром на глобальній арені.