Туреччина стає важливим економічним та політичним гравцем, здатним впливати на динаміку в Ближньому Сході, Кавказі та Центральній Азії. З огляду на зростаючі енергетичні потреби, країна, яка вже є значним учасником міжнародного ядерного порядку, планує створення атомних електростанцій на своїй території.
Ядерна політика Туреччини
Програма ядерної політики має на меті зменшити ризик ядерної війни. Наші експерти діагностують гострі ризики, що виникають внаслідок технічних та геополітичних подій, генерують прагматичні рішення та використовують нашу глобальну мережу для просування політики зниження ризиків. Наша робота охоплює стримування, роззброєння, контроль над озброєннями, нерозповсюдження та ядерну енергію.
Енергетичні виклики
З міцною сучасною економікою та зростаючими енергетичними потребами Туреччина переходить на атомну енергію. Однак цей перехід відбувається в умовах безпеки, що викликають занепокоєння: Туреччина межує з Іраком, Сирією та Іраном — усі ці держави мають амбіції в галузі ядерної енергетики або зброї масового знищення. Як член НАТО, Туреччина також розміщує ядерні бомби США на своїй території, хоча деякі сумніваються в довговічності таких відносин.
Спекуляції на тему ядерної програми
Ця динаміка, природньо, призвела до спекуляцій про можливість того, що турецькі лідери колись можуть розглянути варіант переходу від цивільного використання ядерної енергії до розробки ядерної зброї. Однак досі існує вкрай мало обґрунтованого аналізу та дебатів щодо ядерного майбутнього Туреччини, як у самій країні, так і в міжнародному суспільстві.
Перспективи ядерної програми
Цей обсяг аналізує актуальний стан та перспективи ядерної програми Туреччини, додаючи історичну перспективу, аналітичну строгість та стратегічне бачення.
Георгій Перкович, голова Японського блоку за світ без ядерної зброї, віце-президент з досліджень, та Сінак Юльген, старший науковий співробітник Карнегі Європа, підкреслюють важливість ядерної політики у зменшенні глобальних ризиків.
Нещодавні події в Україні
Важливо, щоб завершення війни включало гарантії суверенітету та безпеки України, водночас сигналізуючи Росії та іншим противникам про те, що за спроби змінити кордони силою існує висока ціна.
Україна потребуватиме гарантій безпеки, якщо вона має намір погодитися на припинення вогню. Поглиблення європейського ядерного та звичайного стримування, зокрема у відношенні до Росії, вимагає кращої координації між Берліном, Лондоном та Парижем, а також глибшої та більш систематичної консультації з іншими столицями.
