23 квітня цього року найбільше місто Туреччини – Істанбул – потрясло землетрус магнітудою 6,2, який тривав жахливі 13 секунд. Паніка змусила 151 особу стрибнути з будівель, що призвело до травм, але не викликало смертельних випадків.
Але мер Істанбулу, Екрем Імамоглу, не зміг допомогти своєму місту, оскільки він опинився за ґратами у високобезпечній в’язниці в районі Сіліврі, що іронічно розташована поряд з епіцентром землетрусу.
Імамоглу звинувачується у ряді корупційних злочинів, які він рішуче заперечує, називаючи їх «кафкіанськими». Його прихильники стверджують, що єдиним його злочином є те, що він є найбільшою загрозою для президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана, на виборах, що мають відбутись у 2028 році.
У в’язниці в Мармара – в день землетрусу – також перебували багато інших засуджених, які зазнали репресій з боку президента Ердогана протягом його 22-річного правління, деякі з них були мирними протестувальниками.
В’язниця все ще широко відома під своєю колишньою назвою Сіліврі. Тут добре відомо, що ті, хто виступає проти Ердогана, можуть опинитися у цій тюрмі. Тому в народі є фраза: «Сіліврі зараз холодне».
Критики стверджують, що після ранніх років Ердогана як західноорієнтованого реформатора, він перетворився на сучасного султана, що знищує права людини, обмежуючи інакомислення та використовуючи суди як знаряддя тиску.
Цього місяця до суду викликані ув’язнений мер, лідери його Республіканської народної партії (CHP), ветерани-адвокати та студентські протестувальники у різних справах.
«Ердоган зробив величезний крок до перетворення Туреччини на авторитарний режим, схожий на російський», – стверджує Гонул Тол, старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу в Вашингтоні.
Більше 500 осіб, пов’язаних з CHP, були заарештовані з жовтня минулого року.
Обвинувачення проти мера та його соратників включають хабарництво, фальсифікацію тендерів, вимагання та зв’язки з тероризмом. Проте CHP стверджує, що затримання політично мотивовані та призначені для заглушення опозиції.
Дехто запитує, чому міжнародна спільнота, спостерігаючи за тим, як демократія в Туреччині піддається tиску, не реагує? Чи не є це свідченням того, що Ердоган має потужний вплив у багатьох напрямках – від Росії до НАТО?
Перед арештом у березні Імамоглу спокійно зав’язував краватку, знімаючи відео для своїх прихильників. «Ми стикаємося з великою тиранією», – сказав він, але пообіцяв не здаватися.
Затримання Імамоглу викликало найбільші антиурядові протести за останнє десятиліття, переважно серед молоді, яка ніколи не знала іншого лідера.
Протестуючі зібралися під арками римського акведука, з поліцією, озброєною кийками і сльозогінним газом. Одна з фотографій, яка облетіла весь світ, показує протестувальника, одягнутого в костюм танцюючого дервіша, під атакою поліції.
Влада заборонила демонстрації, але це не завадило людям виходити на вулиці. Близько 2000 осіб було затримано після протестів.
«Затримання – це найпростіша річ», – каже Гонул Тол. «Достатньо лайкнути твіт чи пост у Фейсбук, що критикує Ердогана». Студентка-активістка Есіла Аїя була затримана за плакат із написом, що називає президента диктатором.
Незважаючи на зростаючий тиск і репресії, Туреччина не стала повністю авторитарною країною, але щораз більше людей висловлюють невдоволення.
Затримання Імамоглу і непрямі загрози, які продовжують надходити до опозиційних лідерів, показують, що демократія в Туреччині все ще переживає складні часи.
Президент Ердоган, хоча і має сильну підтримку, залишає відкритим питання майбутніх виборів. Своїм зосередженням на зовнішній політиці та міжнародних відносинах, він може продовжити уникати внутрішніх проблем.
«Турецька демократія серйозно під загрозою, але вона не мертва», – наголошує представниця правозахисної організації. Аналізуючи майбутній стан демократії в Туреччині, важливо зазначити, що справжня боротьба за свободу слова та правосуддя триває.
