Неформальні торгові мережі Тунісу демонструють зростаючі тенденції: поступовий відхід країни від європейських партнерів та зростання Туреччини та Китаю як основних торгових партнерів.
Вплив конфлікту на торгівлю
У країнах Азії, Близького Сходу та Африки конфлікти та нестабільність тривають у оспорюваних прикордонних регіонах, де місцеві напруженості пов’язані з регіональними та глобальними динаміками. Дослідницькі центри, такі як Asia Foundation, Rift Valley Institute та Carnegie Middle East Center, працюють над розумінням причин конфліктів в цих прикордонних зонах та їх міжнародними вимірами.
Неформальна торгівля у Тунісі
Незважаючи на жорсткий підхід до безпеки на сухопутних кордонах Тунісу, неформальна трансгранична торгівля продовжує розвиватися. Хоча сухопутні коридори були закриті, динамічна активність в морських коридорах компенсувала ці втрати, що дозволило турецьким та азіатським споживчим товарам проникнути на місцеві ринки.
З появою малих підприємців та незахищених осіб, які діють неформально через торгові мережі, що з’єднують туніські та азіатські порти, морські коридори Тунісу стали основними шляхами для неформальної торгівлі.
Економічні виклики та зміни
Оскільки у 2013 році ситуація з безпекою в Тунісі погіршилася, зокрема через вбивства політиків та терористичні атаки, це призвело до посилення елементів безпеки в прикордонних зонах. Проте, навіть із суворішим контролем кордонів, владі Тунісу не вдалося зменшити неформальні торгові стосунки.
Вплив на економіку Тунісу
Такі неформальні дані, як незаконні і фальсифіковані імпортні потоки, стали невід’ємною частиною економіки країни. Невонафтові імпорти становлять частку значного процента економістичних операцій, підтримуючи неймовірну конкурентоздатність та доступність товарів для населення.
Торгові інтереси Туреччини і Китаю
Туреччина і Китай все більше займають важливу роль у зовнішній торгівлі Тунісу. Після 2011 року мастер-класи з імпорту з цих країн зросли, при цьому знизилося співвідношення товарів з традиційних європейських торгових партнерів.
Прогресивний зсув у торгівлі
Незважаючи на технічні проблеми та заборону на деякі імпортні практики, торгові стратегічні канали Тунісу з Китаєм та Туреччиною продовжують розвиватися, а потік товарів, що надходять із цих країн значно зріс. Запровадження нових угод та динамічний розвиток співпраці між державами слугують позитивними знаками для економіки Тунісу.
Висновки
Попередній досвід Тунісу і його зв’язки з традиційними постачальниками все більше поступаються новим економічним реаліям, коли торгівля з азійськими країнами стає визначальним фактором у стратегії розвитку країни. Актуальною залишається необхідність у комплексному підході до проблеми неформальної торгівлі та відповідних економічних змін в епоху глобалізації.
