Туніська держава та інші політичні та релігійні актори мають співпрацювати над стратегією де-радикалізації, яка принесе реформи як у політичну, так і в релігійну сфери.
Проект «Туніський монітор» від Carnegie відстежує стан переходу країни в економічній, політичній та безпековій сферах. Цей проект надає оригінальний аналіз та політичні рекомендації від мережі туніських аналітиків і експертів Carnegie, щоб інформувати приймачів рішень в Тунісі, Європі та США.
Виклики та радикалізація
Після падіння колишнього президента Зін ель-Абідіна Бен Алі в січні 2011 року Туніс переживає зростання салафістсько-джихадистського руху, незважаючи на успішний демократичний перехід від 2015 року. Бен Алі монополізував релігійну сферу та ігнорував соціально-економічні проблеми, що відкрили двері до радикалізації.
Соціально-економічні запити
Туніська молодь залучається до салафістського джихадизму через безвихідь і стагнацію. Тому поліпшення соціальної мобільності та зниження розчарування серед молоді повинні бути пріоритетом.
Політ включення салафістського руху
Необхідно зміцнити політичну інклюзію салафістського руху: ті, хто хоче працювати у формальній політиці та громадянському суспільстві, повинні мати можливість працювати вільно, за умови дотримання законів.
Поєднання релігійної та політичної сфер
Держава повинна дозволити всім ненасильницьким релігійним акторам висловлювати свої думки, заохочуючи при цьому офіційних імамів змагатися з салафістськими проповідниками, щоб створити різноманітні ідеї у релігійній сфері.
Заснування коаліцій для де-радикалізації
Релігійні та світські актори повинні координувати зусилля для розробки та впровадження політик, спрямованих на де-радикалізацію, відключення від радикальних груп та реінтеграцію їхніх учасників в суспільство.
Висновки
Туніс має знайти шляхи для інтеграції не насильницьких салафістських елементів в політичний процес та створити революційний простір для демократизації, що, в свою чергу, допоможе в боротьбі з радикалізацією.
