Сирія потрапила у “болісну стагнацію”, яка може тривати місяці, а не роки. Режим не в змозі придушити повстання, але й опозиція не демонструє ефективного контролю над ситуацією на місцях.
Ситуація в Сирії, здається, поступово наближається до свого вирішального моменту. Дні режиму Башара Ассада уже не підлягають сумніву, проте залишається відкритим питання, скільки ще їх залишилось. Режим не може перемогти, але цілком здатний затягти конфлікт.
Тиск з боку міжнародної спільноти
У другій половині січня з’явилося чимало повідомлень про те, що сирійське керівництво втрачає контроль над озброєними опозиційними групами навіть у столичних районах. Колективне рішення країн Ради співпраці арабських держав про відкликання своїх спостерігачів з-monitoring mission Image активно відстежувалося новим планом Ліги арабських держав, що закликав Башара Ассада передати повноваження проміжному президенту.
Внутрішні динаміки та їхні наслідки
З другого боку, відсутність зовнішньої військової інтервенції означає, що події всередині Сирії визначаються тією ж спадщиною державних відносин і політичної економіки, що і спочатку спровокувала повстання. Це не лише пояснює диверсифіковану і фракціоновану природу опозиції, але також попереджає про можливе підвищення ролі військових структур, таких як Вільна сирійська армія.
Порівняння з Іраком
Ситуацію в Сирії можна порівняти з іракським досвідом після Першої війни в Затоці. Режим Саддама Хусейна, зіштовхнувшись з два фронти бунтівників, вдалося вижити під тиском з боку міжнародної спільноти. На відміну від Іраку, режим Ассада не має такого стрижня влади над своїми громадянами, як його іракський попередник.
Виклики та загрози для режиму
Незважаючи на всі внутрішні проблеми, які виникають у режиму, його збереження базується на підтримці допоміжних структур. Ймовірно, сирійський режим зможе продовжити своє існування, але не зможе затримати колапс, якщо підтримка з боку міжнародної спільноти не зросте.
Висновки
Сирія опинилася у глухому куті, що може тривати значно довше, ніж декілька тижнів. Як зовнішній, так і внутрішній тиск зрештою досягли межі, а режим Ассада не в змозі подолати бунт, так і опозиція не може взяти на себе реальні керівні зміни у процесі.
