Справжнє обличчя Урана: як дослідження “Вояджера-2” стало свого роду ілюзією

Протягом майже чотирьох десятиліть науковці мали хибне усвідомлення справжніх характеристик сьомої планети Сонячної системи — Урана. Ці помилки виникли в результаті вкрай унікального космічного явища, яке сталося під час проліту зонда NASA “Вояджер-2” у 1986 році.

Відзначену подію описано в статті, де науковий аналіз нових даних поставив під сумнів попередні уявлення про магнітосферу Урана. “Вояджер-2” став єдиним зондом, що пролетів на близькій відстані 80 000 км від планети, збираючи інформацію, яка суттєво змінила наше сприйняття її середовища. Проте нові дослідження вказують на те, що результати цього прольоту могли бути спотворені космічними умовами.

Космічна аномалія і її вплив на наше уявлення про Уран

“Ми маємо наукову картину Урана, засновану на даних “Вояджера-2″, але я вірю, що наш приклад може бути у спотворенні”, — зазначив фізик космічної плазми Джеймі Джасінскі. На момент його прольоту, Сонце перебувало у стадії надзвичайної активності, що призвело до стиснення магнітосфери Урана на п’ять разів і створило специфічні умови навколо планети.

Ці обставини пояснюють деякі аномалії, зокрема відсутність плазми в магнітному полі та надзвичайно потужні радіаційні пояси. Якби “Вояджер-2” здійснив свій проліт лише на тиждень раніше, дані могли б бути зовсім іншими. Інтенсивний солнечний вітер, який тиснув на магнітосферу Урана, суттєво змінив її вигляд, не давши змоги електронам потрапити у цю область.

Майбутнє дослідження та необхідність нових місій

Науковці підкреслюють, що майже повна відсутність плазми, а також підвищена інтенсивність радіаційних поясів виникли внаслідок рідкісного підвищення швидкості сонячного вітру, викликаного активністю Сонця. Саме цей фактор зменшив розміри магнітосфери Урана до формату, що відрізняє її від аналогічних образів магнітосфер Юпітера, Сатурна і Нептуна.

Дослідження також консультує, що “Вояджер-2” потрапив на Уран у критичний момент, коли аналогічні умови спостерігалися вперше за багато років. Для детальнішого вивчення цих аномалій вчені вважають за необхідне організувати нову місію до Урана. NASA планує реалізувати таку місію на початку 2030-х років, проте точні терміни ще не визначено.

Вам також може сподобатися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Більше у Україна