Перед засіданням сербської Національної асамблеї прибиральники ретельно очистили дебатний зал.
Залишки димових гранат, бляшки з яєчного жовтка й залишки порошку з вогнегасників були прибрані з лавок і столів після безладів попереднього дня.
На місці також працювала поліція, яка збирала докази для можливих кримінальних справ проти депутатів, які заповнили парламент червоним і чорним димом, розгортуючи банери з обвинуваченнями на адресу уряду в корупції.
Президент Сербії Александрар Вучич назвав ці сцени «хуліганством» та заявив про пошук кримінальної відповідальності.
Три жінки-депутати отримали травми: одна з них була вражена предметом по потилиці, хоча незрозуміло, хто його кинув, а інша, за повідомленнями, пережила інсульт.
Європейський Союз заявив, що парламент має бути місцем для демократичного обговорення та висловив занепокоєння з приводу подій.
Опозиційні депутати не сховалися. Співлідер «Зеленого-Лівого фронту» Радомир Лазович випустив вогнегасник зі свого місця у парламенті, описуючи свій вчинок як «відповідь на насильство, яке вчиняється проти громадян Сербії протягом 13 років».
Цей період охоплює час, коли Сербська прогресивна партія (SNS) перебуває при владі. Під керівництвом Вучича, який раніше був заступником прем’єра і прем’єром, партія вигравала на виборах. SNS здобула перемогу на щонайменше п’яти парламентських виборах з моменту утворення коаліції у 2012 році.
Її опоненти вважають, що це більше пов’язано з домінуванням партії в сербських ЗМІ та державних установах, ніж з її політиками. Проте Вучич вдало створив образ сильної, ефективної влади, який приваблює значну частину виборців, особливо за межами великих міст.
Хоча він пережив багато протестних рухів, жоден із них не зумів зрушити з місця президента чи його партію. Однак ця серія акцій протесту, демонстрацій і блокад становить особливо складний виклик.
Виступи протестувальників почалися після жахливої аварії на вокзалі в Новому Саді, коли обвалився бетонний навіс, загинуло 15 осіб, що викликало величезний гнів та підозри щодо корупції.
Студенти стали в авангарді вимог щодо прозорості та відповідальності, проводячи щоденні вшанування пам’яті загиблих. А юристи та фермери також виходили на страйки та блокували дороги.
Аналізуючи ситуацію, журналіст Боян Елек зазначає: «У кожного є причина для невдоволення. Жахливі зарплати, погані умови праці — у населення є чимало приводів для незадоволення». Студенти стали ключовим фактором єдності в цій ситуації.
Проте студенти не з політичного спектру; вони тримають опозиційні партії та НДО подалі від своїх акцій. Це Елек вважає «хорошим кроком», але зауважує, що «в певний момент політика має увійти до гри».
Яким чином це може виглядати, поки що неясно. Опозиція розпорошена — жодна з партій не має можливості кинути виклик SNS, і немає правдоподібної коаліції. Тим часом опозиція об’єдналася навколо закликів до створення технічного уряду після відставки прем’єра Мілоша Вучевича наприкінці січня.
Це може, на їхню думку, створити виборче середовище, яке зменшить домінування SNS у медіа та державних органах. Вучич відкинув цю ідею, назвавши це спробою опозиції скинути законно обрану владу. Він може призначити нового прем’єра або призначити нові вибори, незважаючи на те, що попередні проходили лише в грудні 2023 року.
Протести тим часом тривають. Студенти обіцяють свій найбільший захід у Белграді 15 березня.
