Друзі Сирії можуть не відкликати офіційне визнання Національної коаліції як єдиного легітимного представника сирійського народу найближчим часом, але вони вже досить близькі до пошуку більш правдоподібної опозиційної структури, бажано всередині Сирії.
Міжнародна конференція, за яку виступили державний секретар США Джон Керрі та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, можливо, не відбудеться, або ж її результати будуть сумнівними. Принаймні, попередні переговори про те, хто буде запрошений або виключений з сирійського уряду та опозиції, можуть тривати тижнями, якщо не місяцями, за межами запланованої дати початку в середині червня.
Незважаючи на кінцевий результат, спільна пропозиція США і Росії поглибила безлад у основній опозиційній структурі — Національній коаліції сирійських революційних і опозиційних сил, яка вже стикалася з критичною кризою.
Національна коаліція не має реалістичного вибору, окрім як прийняти запрошення, підтримане Друзями Сирії. Врешті-решт, Друзі Сирії оголосили коаліцію «єдиним легітимним представником сирійського народу» в грудні минулого року. Проте коаліція явно занепала, коли міжнародна група офіційно висловилася 20 квітня на користь переговорів з чинним сирійським режимом в надії досягти політичного вирішення “згідно з Женевським комюніке” 30 червня 2012 року.
Цей план передбачає формування перехідного уряду опозицією та чинними властями, не ставлячи в якості попередньої умови відставку президента Сирії Башара Асада. Це прямо суперечить декларації Національної коаліції про “ніякого діалогу, ніяких переговорів” з президентом. Коаліція не має реальної відповіді на цю пропозицію про перехідний порядок денний і, як визнає витікана внутрішня оцінка 16 травня, не має захисту від ймовірності залишитися осторонь дипломатичних процесів, якщо не залучиться до них.
Навіть якщо міжнародна конференція не відбудеться або потерпить невдачу, перспективи Національної коаліції не виглядають оптимістичними. Вона залишається залежною від політичної та фінансової підтримки Друзів Сирії, але ця взаємозалежність стає все більш крихкою. Частково це зумовлено тим, що коаліція не змогла розробити політичну стратегію, здатну залучити критично важливі соціальні та інституційні структури від режиму Асада, що робить можливим угоджене перехідне врегулювання.
Крім того, коаліція ще не забезпечила території, що контролюються опозицією в Сирії, ефективним управлінням чи базовими послугами та безпекою. Національна коаліція також стикається з іншими проблемами. Командування Вільної Сирійської Армії (FSA), яке нібито є союзником Національної коаліції, перебуває в відкритій суперечці з Мусульманською братією з кінця березня 2013 року.
Цей конфлікт підкреслює, наскільки розколота нинішня опозиція, а також те, що політична архітектура Сирії під великим питанням. Багато акторів на місцях починають грати все більшу роль, і, якщо коаліція не зможе швидко отримати міжнародне визнання та підтримку, їй загрожує бути витісненою на маргінеси політики.
Згідно з оцінками ООН, гуманітарна криза в Сирії продовжує погіршуватися, і до кінця 2013 року до 50% населення може опинитися внутрішньо переміщеними особами або шукати притулку в сусідніх країнах. Це підтверджує серйозну відповідальність міжнародного співтовариства за подолання цієї кризи та запобігання її погіршенню.
