12 березня 2025 року в північнокорейському містечку Камишлі відбулася масова демонстрація людей, які протестували проти нещодавніх сплесків секторального насильства, спрямованого проти алавітської меншини в західній частині країни. Ця подія свідчить про глибокі соціальні та політичні зрушення у Сирії після вигнання Башара Асада, чиї більше ніж 14 років правління були відзначені гіршою цивільною війною та людською трагедією 21-го століття.
Незважаючи на ту реальність, що новий тимчасовий уряд прагне налагодити своє правління, завдання забезпечення безпеки та політичної інклюзії для меншостей, таких як алавіти, стає дедалі критичнішим для стабільного багатонаціонального управління у Леванті. Протягом кількох десятиліть правління меншин, алавіти опинилися під загрозою через скутий страх і переслідування, що виникає під час переходу від однієї авторитарної системи до іншої.
Ця стаття аналізує ризики, з якими стикаються алавіти в новій Сирії. Ризики ці групуються на дві основні теми: неконтрольованість безпеки, деякою мірою функціонуючої з посиланням на зв’язки алавітів з режимом Асада, і поляризацію суспільства. Громадянська війна серйозно загострила ці проблеми, розколюючи суспільство за секторальними лініями, в той час як алавіти стали мішенями для зазіхань у новій реальності.
Важливо відзначити, що теперішня ситуація алавітів викликає занепокоєння через загальний клімат недовіри, який сформувався після відходу Асада. Багато спостерігачів вважали, що виконання обіцянок про інклюзію новим урядом стане кроком до безпеки. Однак, дії, такі як масові вбивства алавітів у Латакії, свідчать про те, що реформа безпеки не реалізована належним чином.
Загроза безпеці алавітів зростає через їх тісні зв’язки з минулим режимом, а також через стереотипи, які демонізують їх. Це робить їх вразливими та піддає нищівним репресіям. Як відповідь на цю недовіру та відчуття безпеки, багато алавітів формують військові формування для самозахисту, підкреслюючи напруження между конфесійними групами.
Наші спостереження вказують на те, що для забезпечення стабільності і соціальної єдності, важливо, щоб новий уряд у Дамаску міг сформувати спільну національну ідентичність. Альтернативи вектору насильства включають в себе активне забезпечення прав меншин, що, у свою чергу, може забезпечити більше інтеграційних можливостей для алавітів.
Таким чином, виклики, з якими стикаються алавіти, є відображенням ширших трендів в Середньому Сході, де історично зростають конфлікти між етнічними та релігійними групами. Успішна політика інклюзії для алавітів може покласти край історії її ізоляції та переслідувань, що, в свою чергу, стане важливим кроком до мирного співіснування у регіоні.
