Сирійська національна коаліція живе на borrowed time. Якщо їй не вдасться розвинути надійне політичне лідерство та ефективне адміністрування всередині Сирії, перспективи для тих, хто намагається забезпечити її успіх, виглядають сумними.
Національна коаліція сирійських революціонерів та опозиційних сил, основний представник опозиції, ледве тримається на плаву. Коли нещодавній раунд мирних переговорів у Женеві-ІІ зазнав краху у лютому 2014 року, це було яскравим проявом нездатності коаліції визначити політичну стратегію для перемоги над режимом Асада. Як визнав один з високопоставлених осіб під час переговорів: “якби ми могли перемогти їх на полі бою, ми б не досягли цього етапу”.
Уся доля політичної опозиції стала заручником дисфункціональної внутрішньої політики, яка зараз здебільшого обумовлена суперництвом між двома основними арабськими покровителями – Саудівською Аравією та Катаром, які спонсорують суперницькі фракції всередині Національної коаліції. Ця ситуація стала очевидною після різкого погіршення відносин між Саудівською Аравією та Катаром з початку 2014 року, що додало розколів у коаліції та ускладнило її відносини з командуванням Вільної сирійської армії.
Національна коаліція отримала тимчасове полегшення зі своїх політичних терзань під час переговорів у Женеві-ІІ, але цей спокій виявився дуже короткочасним. Вперше в колективному переговорному процесі коаліція представила чіткий план щодо системи управління та конституційної структури в перехідний період. Разом з 24-ма пунктами основних принципів для досягнення національної згоди, вона намагалася створити новий імпульс.
Однак, рішення коаліції вести переговори з режимом було дуже непопулярним серед багатьох цивільних активістів та озброєних повстанців всередині Сирії. Військовий командир впливового Ісламського фронту, Захран Аллуш, заявив, що будь-хто, хто братиме участь у переговорах, стане мішенню для помсти. У результаті, ряд членів коаліції вийшли у протест.
Причини неспроможності Національної коаліції здійснити реальність свого політичного впливу в Сирії пов’язані з внутрішніми конфліктами та зовнішніми тисками. Суперництво між Саудівською Аравією та Катаром безпосередньо вплинуло на відносини коаліції з командуванням Вільної сирійської армії та на її внутрішню стабільність, що загрожує всьому процесу.
Звернення до питання про новий політичний курс викликане об’єктивною необхідністю розвинути нові стратегії, здатні залучити базу підтримки режиму Асада та звільнити її. В іншому випадку, перспектива для тих, хто намагається сприяти успіху Національної коаліції і далі виглядає похмуро.
