Ідея зміцнення зовнішнього кордону ЄС для закриття доступу мігрантам виглядає привабливо, але вона лише сприятиме зростанню напруженості та націоналістичного гніву. Кризу біженців, яка спочатку змусила країни ЄС розійтись, потрібно осмислити з нової точки зору.
Політика закритих кордонів: небезпека перезарядки національних інтересів
З початку 2015 року, коли ЄС зіткнувся з масовим напливом шукачів притулку, країни-учасниці повернулись до логіки вузького національного егоїзму. Станом на сьогодні, все більше держав дотримуються думки, що закриття кордонів дозволить їм відновити стабільність, проте це решта виникнення нових конфліктів.
Міграційна реальність в Європі: що робити далі?
Визнати, що значна міграція продовжиться, але її потрібно відповідально регулювати через колективні зусилля. Таке прагматичне рішення вимагатиме від політиків рішучих дій, які не піддаватимуться популістським настроям, що зростають в обществі.
Становище ЄС та національна політика
ЄС практично не має єдиного політичного простору, оскільки держава-члени продовжують дотримуватись своїх національних інтересів. Брак солідарності став очевидним у 2015 році, коли кількість біженців різко зросла, і національні держави знову повернулись до старих моделей мислення, замість того щоб виступити з єдиним планом дій.
Наслідки жорсткої політики міграції
У відповідь на зростання қыситих націоналістичних настроїв в Європі, країни, які спочатку відігравали роль лідерів у прийомі біженців, поступово приймають більш жорстку політику. Це укріплює концепцію “Фортеця Європа”, яка, у свою чергу, загрожує ще більшою ізоляцією.
Чи має “Фортеця Європа” шанси на успіх?
Паралелі з політикою Австралії ілюструють, що Європа не є географічно ізольованим континентом. Кожен спроба закрити територію ЄС, безумовно, призведе до значних витрат і непередбачуваних наслідків. Біженці завжди знайдуть нові шляхи, тому що “функціональність” кордону не зможе вирішити проблеми глобальної міграції.
Переосмислення підходу до міграції
Достойне партнерство з сусідами та підтримка розвитку у країнах походження біженців є більш корисною стратегією, аніж просте закриття кордонів. ЄС повинно зробити реальні кроки для зміцнення відповідального контролю міграційних процесів, що базуються на справедливому розподілі відповідальності.
Висновок
Якщо Європа хоче подолати поточну міграційну кризу, потрібно створити нові структури, здатні підтримувати солідарність серед держав-членів та знаходити ефективні рішення, що не зумовлюватимуть нових конфліктів. Лише завдяки справжньому співробітництву і визнанню реалій, ЄС зможе досягти прогресу в міграційній політиці.
