По одному, супутники – кожен з них встик зі сплющеними сонячними панелями та іншим обладнанням – відокремлювалися від своєї мати-корабля.
Вони вирушили з Землі всього годину тому, 16 серпня. На борту ракети-носія перебували 116 супутників, більшість з яких були спроектовані та виготовлені західними країнами та компаніями – але один з них був особливим.
Це був перший супутник, розроблений африканською країною Сенегал.
Маленький CubeSat під назвою GaindeSAT-1A надасть послуги спостереження за Землею та телекомунікаційні послуги. Президент Сенегалу назвав це великим кроком до «технологічного суверенітету».
Вартість запуску супутників значно знизилася в останні роки, зазначає Кваку Сумах, засновник і директор Spacehubs Africa, консалтингової компанії у сфері космічних технологій.
«Це зменшення витрат відкрило ринок», — додає він. «Ці менші нації тепер мають можливість долучитися».
Станом на сьогодні 17 африканських країн вивели в космос понад 60 супутників, а разом з Сенегалом, обидва Джибуті та Зімбабве також стали свідками запуску своїх перших супутників протягом минулого року. У наступні роки очікується запуск десятків нових африканських супутників.
Але, незважаючи на це, континент наразі не має власних космічних пускових майданчиків.
Крім того, потужні країни світу, безумовно, використовують молоді африканські космічні програми для встановлення відносин і виявлення геополітичної домінантності.
Чи можуть інші африканські країни розпочати свій шлях у космос – та за його межі?
«Важливо, щоб африканські країни мали свої власні супутники», — говорить містер Сумах. Він стверджує, що це означає кращий контроль над технологією та легший доступ до супутникових даних.
Ця інформація може допомогти африканцям моніторити врожай, виявляти загрози, викликані екстремальними погодними умовами, такими як повені, або покращувати телекомунікації в віддалених районах, додає він.
Проте, відправлення у космос все ще сприймається як «щось для еліти» в Африці, говорить Джессі Ндаба, співзасновник і директор Astrofica Technologies – компанії космічних технологій у Південній Африці, що проектує супутники. Бізнес у її компанії залишається «дуже повільним», додає вона.
Беручи до уваги величезну загрозу, яку кліматичні зміни несуть континенту, космічні технології слід використовувати для моніторингу продовольства та ресурсів, вважає вона. Африканська космічна гонка до Місяця чи Марса, на противагу цьому, не була б корисною: «Ми повинні вирішувати ті виклики, які у нас в Африці, і шукати способи їх вирішення».
Для Сари Кімані з Кенійського метеорологічного департаменту супутники виявилися безцінними для відстеження небезпечних погодних умов. Вона згадує, як використовувала дані спостереження за землею, надані європейським супутниковим агентством Eumetsat, щоб відстежувати потужний пиловий шторм в березні. «Ми змогли визначити напрямок цього пилового шторму», — говорить вона.
Пізніше цього року вона та її колеги почнуть отримувати дані з новітнього покоління супутників Eumetsat, які надають інструменти для моніторингу лісових пожеж та гроз, серед інших переваг. «Це допоможе нам покращити наші системи раннього попередження», — додає пані Кімані, зазначаючи, що співпраця з Eumetsat була «дуже ефективною».
Кліматичні зміни приносять метеорологічні загрози, які можуть виникнути раптово – від сильних штормів до екстремальної посухи. «Інтенсивність цих небезпек… змінюється», — говорить пані Кімані, зазначаючи, що супутникові дані, які можуть оновлюватися так часто, як кожні п’ять хвилин або менше, допомогли б метеорологам відстежувати такі явища.
Вона також стверджує, що Кенія, яка вивела свій перший експлуатаційний супутник спостереження за Землею минулого року, отримала б вигоду від наявності більшого числа власних метеорологічних космічних апаратів у майбутньому. Як і інші африканські країни загалом. «Тільки Африка розуміє свої власні потреби», — говорить пані Кімані.
В даний час багато африканських країн з молодими космічними програмами залежать від іноземних технологій та експертів, зазначає Темідайо Оніосун, директор Space in Africa, компанії з дослідження ринку та консалтингу.
Деякі країни відправили студентів і інженерів за кордон, щоб отримати знання про космічні технології. «Проблема в тому, що коли ці люди повертаються, немає лабораторії, немає потужностей для них», — говорить містер Оніосун.
Новий супутник Сенегалу був побудований сенегальськими техніками. Хоча не бажаючи применшити їх значне досягнення, варто зазначити, що розробка супутника стала можливою завдяки партнерству з французьким університетом, а запуск космічного апарату відбувся за допомогою ракети SpaceX Falcon 9 з Каліфорнії.
Європа, Китай та США вже залучилися до багатьох африканських космічних програм. Це дійсно допомогло підняти африканські технології в космос, але й виявилося «критичним дипломатичним інструментом», говорить містер Оніосун. Це його трохи турбує, відзначає він.
Спостерігачі зазначали, що африканські космічні програми – це не тільки про те, як потрапити африканським країнам у космос – вони також, певною мірою, арени, де змагаються одна з одною деякі з найбільш потужних країн світу.
Містер Сумах позитивно налаштований щодо ситуації. «Ми можемо… грати ці різні потужності одне проти одного, щоб отримати найкращі угоди», — говорить він.
Офіційні особи США та Китаю розглядали «стратегічні» наслідки своєї участі в африканських космічних програмах, каже Джулі Клінгер з університету Делаверу.
«Це дійсно приносить із собою зростаючу необхідність оновлення глобальних угод і стратегій з утримання мирного і контрольованого космічного середовища», — додає вона.
Але є й можливості. Доктор Клінгер зазначає, що запуск з екваторіальних регіонів – який може вимагає менше пального – може означати, що африканські космічні порти можуть відігравати важливу роль у наступні десятиліття.
Наприклад, Центр космічної активності Луїджі Броджліо, старий італійський космічний порт, включаючи морську платформу біля узбережжя Кенії, може бути знову введений в експлуатацію одного дня. Останні запуски там відбулися в 1980-х роках.
В підсумку, ми можемо очікувати зростаючу активність у космосі від африканських країн. «У нас є близько 80 супутників, які наразі розробляються», — говорить містер Оніосун, — «я думаю, що майбутнє індустрії дуже яскраве».
