У четвер у Пекіні розпочався саміт між Китаєм та Європейським Союзом (ЄС), на якому лідери обговорять питання, які варіюються від торгового конфлікту до війни в Україні.
Однак очікування були пом’якшені невизначеністю на світовій арені торгівлі та політики, а також відсутністю китайського президента Сі Цзіньпіна, який раніше відмовився від візиту до Брюсселя, де спочатку планувався саміт.
На початку тижня Китай підтвердив, що Сі зустрінеться з президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн та президентом Європейської ради Антоніо Костаном у Пекіні.
На початку року навколо відносин ЄС і Китаю панувала атмосфера оптимізму, оскільки виникли сподівання, що президентство Дональда Трампа в США зблизить ці дві економічні потужності.
Однак із часом відносини між ЄС та Китаєм стали більш напруженими.
Саміт є нагодою для ЄС та Китаю “просунути та перерозподілити” свої відносини, написала фон дер Ляєн у соцмережі X після прибуття до Пекіна.
“Я впевнена, що може бути взаємовигідна співпраця… Яка може визначити наступні 50 років наших відносин,” – зазначила вона.
Її слова відображають надію, яку обидві сторони висловлюють напередодні саміту. Представники ЄС говорили про готовність до відвертих розмов, тоді як китайські посадовці ставили це як можливість для більшої співпраці.
Представник Міністерства закордонних справ Китаю сказав журналістам у вівторок, що двосторонні відносини перебувають на “критичному етапі становлення нової глави”.
Але незважаючи на це, в Брюсселі мало оптимізму з приводу того, що з саміту вийде щось значне, навіть незважаючи на те, що 27 країн-членів ЄС стикаються з подібними тисками, зокрема й щодо тарифів, які були накладені на їхній експорт до США.
Було сподівання знайти спільні інтереси, а президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн раніше цього місяця зазначила, що відносини ЄС з Пекіном “одні з найвизначніших і найважливіших на найближчі десятиліття”, наголошуючи на необхідності прогресу у вирішенні затяжних питань.
Проте рішення президента Сі відхилити запрошення до Брюсселя раніше цього року, а потім з’явитися в Москві у травні на параді з нагоди перемоги у Другій світовій війні, погіршило ситуацію.
Енгін Ероґлу, голова делегації Європейського парламенту з Китаю, вважає, що вже потребуюча довіра між Китаєм і ЄС досягла нового критичного рівня: “В цій атмосфері стратегічної недовіри настрій явно напружений – якщо не холодний”.
Однією з основних причин погіршення відносин між цими двома гігантами є питання війни в Україні.
Рішення ЄС накласти санкції минулого тижня на два китайських банки за їхню роль у постачанні Росії викликало обурення Пекіна напередодні саміту та створило незручний клімат.
Китай сказав, що подав “урочисті зауваження” торговому голові ЄС напередодні саміту.
Крім того, повідомлення про те, що міністр закордонних справ Китаю Ван І нібито заявив голові зовнішньої політики ЄС Кайї Каллас цього місяця, що Пекін не хоче, щоб Росія програла війну в Україні – що суперечить офіційній позиції Китаю щодо нейтралітету – також ширилися.
Ван І нібито заявив, що війна в Україні відволікатиме США від їхнього суперництва з Китаєм – що Пекін заперечив.
Каллас раніше цього року назвала Китай “ключовим каталізатором війни Росії” в Україні, додавши, що “якщо б Китай дійсно хотів зупинити підтримку, тоді це мало б вплив”.
Торговельні відносини також є центральною темою занепокоєння ЄС.
Після того, як ЄС минулого року наклав мита на китайські електромобілі, Пекін запровадив відповідні мита на європейські алкогольні напої.
Цього місяця Пекін обмежив державні закупівлі медичних виробів з ЄС – у відповідь на запровадження аналогічних обмежень ЄС щодо китайського медичного устаткування в червні.
А, може, ще важливіше, Китай також підвищив експортні контрольні заходи щодо рідкоземельних та критично важливих мінералів цього року, а голова Європейської комісії фон дер Ляєн звинуватила Пекін у використанні свого “квазі-монополії” на світовому ринку рідкоземельних елементів як зброї для підриву конкурентів у ключових галузях.
Європа вже перебуває під тиском через загрозу своїм промисловостям від дешевих, субсидованих китайських товарів. Торговельний дефіцит минулого року з Китаєм склав 305,8 млрд євро (360 млрд доларів США; 265 млрд фунтів), і він подвоївся всього за дев’ять років.
У попередньому інтерв’ю, даному китайському державному медіа-агентству Paper, посол Китаю в Європейському Союзі Цай Жун заперечив позицію ЄС у ставленні до Китаю як до “партнера для співпраці, економічного конкурента та системного суперника”.
“Триєдине позиціонування Китаю з боку ЄС подібне до сигналів світлофора, які одночасно загораються зеленим, жовтим та червоним. Це не тільки не сприяє нормальному руху, а лише ускладнює ситуацію і створює перешкоди”, – зазначив він.
