Відомий польський вижилий під час Голокосту, історик і журналіст Marian Turski помер у віці 98 років.
Життя та важка доля
Народився у 1926 році, пан Турски пережив Лодзьке гетто, табір смерті Освенцим-Біркенау та дві “смертельні марші” у підлітковому віці. Після війни він присвятив своє життя історії та журналістиці в Польщі, ставши співзасновником знакового єврейського музею історії в Варшаві та президентом Міжнародного комітету Освенциму.
Попередження про повторення трагедії
На 75-ту річницю визволення Освенциму у 2020 році, Турски привернув міжнародну увагу, зауваживши, що Освенцим “не впав з неба”, і попередив, що це може статися знову. За його словами, це сталося “маленькими кроками”, що призвело до трагедії.
Складні спогади та шлях до журналістики
Пан Турски, рідним ім’ям Моше Турбовіч, провів багато часу у польському місті Лодзь. Після вторгнення нацистів у Польщу у 1940 році його сім’ю перемістили до єврейського гетто, яке страждало від хвороб, голоду й примусової праці.
У 1944 році його батьків і молодшого брата депортували до Освенциму, а пан Турски прибув туди через два тижні, ставши одним з останніх врятованих з Лодзького гетто. Батька й брата вбили в газових камерах, а його матір відправили до табору Берген-Бельзен.
Відновлення після жахів минулого
У січні 1945 року, коли радянські війська наступали, Турски став одним із 60 000 в’язнів, яких примусили йти на захід у так званих “смертельних маршах”. Він пережив події концентраційного табору Бухенвальд та Терезін, звідки був звільнений на межі смерті від виснаження та тифу.
Важлива роль в сучасному суспільстві
Турски вчився історії у Вроцлавському університеті та згодом став редактором розділу історії журналу “Polityka”, здобуваючи визнання як впливовий журналіст і історик. Його слова стали девізом Уряду Польщі в часи важких випробувань. Він підкреслював важливість пам’яті та запобігання байдужості, наголошуючи, що “один з заповітів Біблії має бути – не бути байдужими”.
Спадщина та пам’ять
Головний рабин Польщі, Міхал Шудріх, зазначив, що єврейська громада дуже шкодуватиме про втрату Турского. “Маріан був нашим вчителем, моральним голосом та наставником”, – сказав він. Журнал “Polityka” охарактеризував його як “надзвичайну людину, свідка епохи, друга”, чий голос чуло “все світі”.
