Подружжя з Грантема, яке прийняло українську родину з моменту російського вторгнення, запевняє, що “залишиться з ними надовго”.
Інгрід Лайон та її чоловік Річард стали хостами для Оксани, її доньки Поліни та їхнього кота Фіони п’ять місяців після початку війни в Україні 24 лютого 2022 року.
Українська родина втекла до Великої Британії, намагаючись знайти притулок, і Лайони пообіцяли, що “вони можуть залишатися стільки, скільки їм потрібно”.
Пані Лайон, чия мати була біженцем з Індонезії, та її чоловік є частиною 62 британських хостів у Лінкольнширі, які продовжують надавати житло тим же українським гостям з моменту запуску програми Homes for Ukraine у березні 2022 року, згідно з даними уряду.
Більше ніж 1,600 українських біженців прибули до Лінкольнширу в рамках цієї урядової програми.
Прибуття української родини
Оксана та її донька, разом з котом, прибули до дому хостів у Грантемі в липні 2022 року після п’яти місяців, проведених у Польщі.
“З самого початку ми знайшли спільну мову”, – каже пані Лайон.
“Ми подружилися, і їм подобаються наші тварини – три лабрадори. Вони дуже багато значать для нашої сім’ї”.
Біттерсвіт життя в Україні
Для Оксани життя у Великій Британії є гіркотою, адже вона хвилюється за безпеку інших членів її родини в Україні, але в той же час вона вдячна, що її донька тепер має краще майбутнє.
“Я читаю новини щодня, і я тривожусь, я хвилююсь за свою родину. Мене життя розбите. Воно зруйноване”, – сказала вона.
Її донька Поліна, яка навчається на А Levels, описує Великобританію як “другий дім, де я можу побудувати своє майбутнє”, і вдячна, що може реалізувати свої амбіції вступити до університету.
“Мої українські однокласники не можуть отримати належну освіту через сирени або відсутність електрики”, – зазначила вона.
Тінейджерка сказала, що не планує повертатись до України на постійне місце проживання. “Усі мої спогади та друзі в Україні. Але мій другий дім, де я маю своє майбутнє, тут”, – підсумувала Поліна.
Сімейні зв’язки та підтримка
Пані Лайон, яка має чотирьох онуків, описує своїх довгострокових гостей як розширення своєї родини.
“Коли ми стали хостами, ми вирішили, що залишимося з ними надовго”, – сказала вона.
“Поліна та Оксана стали частиною родини”.
Пані Лайон підкреслила, що вона розуміє труднощі, з якими стикаються біженці, завдяки досвіду своєї матері.
У 1947 році мати Інгрід, Мері Майєр, разом з батьками та братом покинула свою домівку в Індонезії після повстання.
Батьки пані Майєр, які були офіцерами армії Спасіння, працювали в колонії для прокажених в джунглі.
Після прибуття до Великобританії пані Майєр, яка стала відома як пані Селбі, не знала англійської і боролася з пошуками роботи, але згодом отримала освіту секретаря, – сказала пані Лайон.
Вона зазначила, що її 94-річна мати “вважала, що українським біженцям потрібно більше підтримки, ніж лише на шість місяців”.
Її мати, яка з нетерпінням чекала зустрічі з українськими гостями, померла за два тижні до їх прибуття.
Слухайте найкращі моменти з Лінкольнширу на BBC Sounds, дивіться новий епізод Look North або повідомте нам про історію, яку ви вважаєте важливою для висвітлення тут.
