Щоб протидіяти зростаючій загрозі популізму, ЄС має залучати громадян безпосередньо, переорієнтуватися на їхні скарги та пропагувати толерантність і плюралізм.
Президентські вибори в Австрії 2016 року стали символом зростаючого тренду в європейській політиці: виборці відкинули основні партії на користь аутсайдерів, що призвело до обрання першого зеленого глави держави в Європі та майже рівного розподілу голосів другого кандидата від правих сил. Такі антиістеблішментські та поляризовані політичні настрої стали результатом десятиліть дуополістичного розподілу влади, що тепер викликає невдоволення австрійських виборців.
Фрустрація австрійців поділяється й іншими електоратами. По всій Європі основні партії втрачають позиції на користь крайніх партій обох країв політичного спектра. Нові партії та рухи приносять нову енергію в політику, що може стати на користь демократії та ЄС, відновлюючи дебати про важливі питання, такі як нерівність і корупція. Багато антиістеблішментських рухів знайдуть можливості для просування своїх ідей у політичній системі ЄС, якщо вони матимуть транснаціональні цілі та амбіції до управління.
Однак радикальні праві популісти заперечують як те, за що стоїть ЄС, так і як він працює. Їхня ідеологія є вкрай несумісною з європейською інтеграцією, що створює дилему для ЄС, як реагувати на зростання цього явища.
Проблеми в європейській політиці
Популістські партії зараз при владі в кількох країнах-членах ЄС, або як більшість, або в рамках коаліцій, а популістські парламентарі складають близько чверті Європейського парламенту. Ксенофобські наративи радикальних правих популістів мають дуже негативні наслідки в європейських суспільствах, підвищуючи соціальну напругу та заохочуючи напади на меншин.
Проте національні демократичні системи виглядають достатньо міцними, за винятком країн, де одна партія змогла домінувати в усій державі, як, наприклад, в Угорщині. В решті ЄС виборці все ще вважають переважно ліберальні цінності дієвими, і конституційні перевірки все ще функціонують. Є простір для непопулістських сил, які можуть знову згрупуватися і повернути голоси, а також для нових політичних рухів і партій, які зосереджуються на управлінні, а не на звинуваченнях.
Виклики для ЄС
Однак сам ЄС як організація може зазнати серйозних збитків від популістської хвилі. Мета союзу, європейська інтеграція, є транснаціональним проектом, побудованим на принципах, які популісти найбільше заперечують: спільний суверенітет, наднаціональна влада, компроміси між різними інтересами та взаємна толерантність. Основи цінностей ЄС (правно закріплені в його договорах) є ліберальними: гуманна гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права та повага до прав людини. Відмова від цих принципів підриває довіру до ЄС як всередині, так і за його межами.
Шляхи до покращення ситуації
ЄС має стати сильнішим у захисті своїх основних проектів і більш гнучким у адаптації до нових форм політики. Це можна зробити, безпосередньо залучаючи громадян, переорієнтовуючись на їхні законні вимоги та посилюючи консенсус навколо своєї ціннісної бази.
В умовах зростання популізму та відкритої політичної боротьби між націоналістами та інтернаціоналістами, важливо не лише реагувати на виклики, а й активно брати участь у забезпеченні демократичних цінностей, які лежать в основі європейської інтеграції. Отже, ЄС має приймати нові політичні сили, які підтримують ідеали інтеграції, та серйозно сприймати законні скарги, які підштовхують підтримку антиістеблішментських партій.
