Президент Абдель Фаттах ас-Сісі відновив державний капіталізм в Єгипті, реалізуючи військові проекти у сфері нерухомості, створюючи промислові хаби, займаючись видобутком природних ресурсів, розширюючи співпрацю з приватним сектором та використовуючи приватні інвестиції для рекапіталізації державного сектора.
Версія державного капіталізму в Єгипті, названа “арабським соціалістичним”, була впроваджена її засновником, тодішнім президентом Гамалом Абдель Насером у 1961 році. Вона поступилась місцем версії 2.0 після 1991 року, що характеризувалася тісними зв’язками з приватним капіталом за часів президента Хосні Мубарака. Версія Сісі прагне не тільки відновити центральність держави в економічному ухваленні рішень, але й підпорядкувати приватний сектор своїй стратегії інвестицій.
Зміни в економічній та комерційній діяльності військових під керівництвом Сісі вказують на еволюцію. Військові заявляють, що працевлаштовують 5 мільйонів людей, але фактично всі вони працюють на приватних субпідрядників, залучених до військових проектів. Це свідчить про те, що підхід Сісі може допомогти генерувати економічне зростання та підвищити ефективність державних фінансів, але також зміцнює контроль єгипетської держави над економікою.
Економічна роль держави та приватний капітал
Державний капіталізм, який поєднує елементи державної власності і контролю з приватним капіталізмом, ніколи не зникав з Єгипту, незважаючи на дві хвилі приватизації з 1991 року. Захід-західний коментар ООН зауважив, що втручання держави в багатьох економічних секторах настільки всепроникне, що фактично визначає виробничі потужності, незважаючи на те, що ці сектори формально контролюються приватними суб’єктами.
Масштабна інвестиційна діяльність військових
Розширення військової економічної діяльності в п’яти сферах відображає еволюцію адміністрації Сісі в контексті державного капіталізму: розробка нерухомості, створення промислових та транспортних хабів, видобуток природних ресурсів, співпраця з приватним сектором, а також рекапіталізація державного сектору за рахунок приватних інвестицій.
Сісі вкладає величезні державні ресурси в розробку нерухомості для генерації доходів, стимулювання економічного зростання та залучення приватних інвесторів.
Військовий контроль над ресурсами та приватний сектор
Зміни в стосунках із приватним сектором стали результатом політики держави, яка є єдиним інвестором у державну інфраструктуру. Зростання державних витрат на житлове та інфраструктурне будівництво спектрично посилило роль політичних зв’язків у забезпеченні державних контрактів.
У теорії, державні інвестиції можуть дати можливість венчурному капіталу, але Сісі також критикує приватний сектор за неможливість інвестувати в Синай, ігноруючи перешкоди для інвестицій, відсутність консультацій та недостатню базу для прийняття рішень.
Майбутнє єгипетської економіки
Єгипет, здається, поступово, ненавмисно може потрапити у ситуацію, коли підтримка державного контролю стає непідконтрольною. Але наразі дії Сісі не змінюють те, що МВФ описав як тривалі проблеми слабкого управління, орендарства, вразливості до корупції та сильну присутність держави в економіці.
