У своїй автобіографії Папа Римський Франциск розкриває декілька особистих спогадів, серед яких – історія його бабусі та дідуся, які мали плисти з Генуї до Буенос-Айреса в 1927 році. На жаль, їхній шлях міг закінчитися трагічно, адже корабель, на якому вони повинні були подорожувати, зазнав катастрофи.
Ця подія описується як жахлива: пасажири пережили потужний удар та сильні вібрації. Один із свідків розповідає, як проведений час у воді за уламком дерева став для нього страшним випробуванням, коли він бачив, як двигуни відокремлюються, спричиняючи катастрофу.
Капітан корабля, усвідомлюючи загрозу, видав наказ зупинити двигуни та подати сигнал SOS. На борту, по аналогії з фільмом “Титанік”, музиканти продовжували грати, намагаючись заспокоїти пасажирів.
Тривожні моменти перетворилися на паніку. Пасажири падали за борт, і деякі з них не змогли вижити через відчай, що охопив багатьох. Зі слів Папи, неподалік ще пізніше прибули інші кораблі, але жодного вцілілого знайти не вдалося.
Франциск згадує, що його родина в останній момент обміняла квиток через нерозпродані місця, що вберегло їх від трагедії. Він також підкреслює, що рятувальні шлюпки не могли бути використані, тому сучасні технології порятунку не спрацювали.
Згідно з даними, лише кілька людей вижили з понад 1200 пасажирів. Папа підкреслює, що його рідні мали плисти цим кораблем, але доля розпорядилася інакше.
