Нестача амбіцій Європейського Союзу як міжнародного актора пов’язана не з достоїнствами чи недоліками європейського характеру, а значно більше зі структурними факторами. «Економічний гігант, політичний карлик» — цей вираз найчастіше цитують, розмірковуючи про зовнішню політику ЄС. Погоджуючись з цим, не можна забувати, що ЄС є найбільшим донором гуманітарної та розвивальної допомоги, що сприяє глобальній стабільності.
Неспроможність впливати на світові події
З населенням у 500 мільйонів осіб та п’ятю частинами світового ВВП, ЄС дійсно діє недостатньо рішуче для свого розміру та значення. Відсутність амбіцій не є наслідком особливостей європейського характеру. Вона пояснюється рядом структурних чинників. Багато європейців, як стверджує Роберт Кейган, втрачають відчуття використання сили у глобальних справах, тоді як американці, навпаки, зберігають цю здатність.
Ефект маленьких держав
Національні перспективи формують політику ЄС, зокрема, уявлення про міжнародні події, як про справи, що не мають відношення до маленьких або середніх держав. Обговорення в ЄС часто перебувають під впливом комплексів малого державного мислення, що призводить до прагнень зменшити амбіції.
Індивідуальні національні політики
Кожна країна ЄС проводить свою національну зовнішню політику паралельно з Загальною зовнішньою та політикою безпеки. Хоча ініціативи окремих країн можуть посилити вплив ЄС, вони також часто стримують загальну амбіцію. Наприклад, Велика Британія і Франція ставляться до своїх постійних місць у Раді Безпеки ООН дуже обережно, захищаючи їх від європейського втручання.
Унікальність великих держав
Ставлення великих держав до CFSP (Загальна зовнішня та політика безпеки) часто є неоднозначним: вони можуть сприймати її позитивно, коли це відповідає їх інтересам, але стають обережними, коли бачать у ній загрозу своїй автономії.
Кроки на шляху до амбіційної політики
Те, що нерішучість ЄС викликана структурними причинами, не означає, що це не можна змінити. Сильне керівництво та впровадження Лісабонського договору можуть підвищити потенціал ЄС як гравця на міжнародній арені. Проте, для того, щоб ці зміни стали можливими, необхідна підтримка з боку держав-членів та інституцій ЄС.
Прогрес у глобальних загрозах
Глобалізація призвела до зростання спільних інтересів зовнішньої політики серед держав-членів. Виклики, які виникають на різних континентах, мають серйозні наслідки для безпеки Європи. Це поступово зменшить розбіжності у поглядах на зовнішню політику, спонукаючи держави більше співпрацювати замість того, щоб діяти окремо.
Очікування громадськості
Серед стриманого ставлення до ЄС, опитування показують, що більшість європейців підтримують ідею більш активної зовнішньої політики ЄС. Це вказує на те, що суспільство розуміє необхідність спільних дій у відповідь на зовнішні виклики. Тому необхідність надання більшої ваги європейській зовнішній політиці є очевидною.
