Нещодавні свідчення перед Комітетом закордонних справ Палати представників США висвітлили цікаві й, можливо, нереалістичні підходи до переговорів щодо ядерної програми Ірану.
Основні цілі програми
Програма ядерної політики ставить за мету зменшення ризику ядерної війни. Наші експерти діагностують гострі ризики, що виникають через технічні та геополітичні події, генерують практичні рішення та використовують нашу глобальну мережу для просування політики зменшення ризиків.
Свідчення Грегорі Джонса
28 січня Комітет закордонних справ Палати представників запросив Грегорі Джонса з Центру освіти політики нерозповсюдження на свідчення щодо реалізації ядерної угоди з Іраном, укладеної в листопаді 2013 року. Слова Джонса виявилися цікавими, але, ймовірно, не до вподоби більшості слухачів.
Нереалістичні вимоги до Ірану
Джонс наголосив на тому, що Іран не зможе згорнути свою програму збагачення урану, і це є проблемою для будь-якої угоди. Багато хто сподівається на те, що Іран погодиться на масштабне скорочення своєї програми, але Джонс вважає це малоймовірним без належних підстав.
Хибність обмеження і санкцій
Особливо цікаво те, що Джонс зазначив: санкції від США та ЄС навряд чи зможуть привести до бажаного результату через позицію таких країн, як Росія та Китай. Також він підкреслив, що військові удари по Ірану не принесуть успіху, адже програма збагачення вже знаходиться в зоні захисту.
Довгострокові наслідки
Джонс стверджує, що, незалежно від результатів переговорів, Іран не стане ядерною державою найближчим часом, але може розвивати всі необхідні технології для створення арсеналу.
Реалістичний підхід до угоди
Реалістичним підходом було б створення угоди, яка б скасовувала ризики швидкого створення ядерної зброї. Така угода повинна встановити обмеження на масштаб збагачення урану і вказати на можливість контролю міжнародними інспекторами.
Джонс відзначив, що без адекватної угоди ситуація в регіоні залишиться напруженою, і «немає хороших варіантів для запобігання ядерному Ірану». Це закликає до нових підходів у переговорах, які могли б принести стабільність як для Ірану, так і для міжнародної спільноти.
