Ця стаття представляє всебічну оцінку насильницьких і ненасильницьких опцій, доступних Індії для стримування та реагування на транснаціональний тероризм з боку Пакистану. Програма ядерної політики має на меті зменшити ризик ядерної війни, діагностуючи нагальні ризики, що виникають внаслідок технічних та геополітичних змін, генеруючи прагматичні рішення та через глобальну мережу просуваючи політики зниження ризиків. У роботі йдеться про стримування, роззброєння, контроль над озброєннями та ядерну енергію.
На думку Скотта Д. Сагана, професора політичних наук у Стенфордському університеті, “Не Війна, Не Мир?” надає прозору і серйозну аналізу спектра дипломатичних, наземних, повітряних, та таємних операцій, а також ядерних варіантів, які уряд Індії змушений розглядати як відповідь на ще один терористичний напад з боку Пакистану.
Виклики Історії: Транснаціональний Тероризм в Індії
В історії терористичних нападів, таких як вибухи в Мумбаї у 1993 році, напад на Індійський парламент у 2001 році та атака 26/11, Індія стикається з невпинною загрозою. Які можливості має Індія для мотивації Пакистану запобігти таким атакам? За умов ядерної ери, де військовий контрнаступ може призвести до катастрофічних наслідків, відкриті збройні дії явно не є опцією.
Комбінування Примушення та Переговорів
Оскільки мирне вирішення також видається важким, автори книги надають вперше всебічну оцінку насильницьким та ненасильницьким варіантам, доступним Індії для примушення Пакистану вжити конкретних заходів щодо обмеження тероризму з його території. Вони спираються на численні інтерв’ю з високопосадовими індійськими та пакистанськими чиновниками, щоб вивчити виклики примушення та показати, як ненасильницький примус в поєднанні з ясністю економічних, соціальних та репутаційних витрат тероризму може краще мотивувати Пакистан.
Стратегічні Цілі Індії
Основна ціль Індії полягає в тому, щоб змусити пакистанських лідерів вжити рішучих та тривалих заходів для запобігання майбутнім нападам на індійській землі. Політтика Індії повинна поєднувати внутрішні політичні вимоги до покарання Пакистану з необхідністю уникнення ескалації конфлікту у відповідь на реакцію Індії. Більше того, складність і важкість індо-пакистанських відносин в умовах ядерної ери безпрецедентна.
Не Війна, Не Мир: АнаЛіз Стратегій
Книга “Не Війна, Не Мир?” аналізує наслідки можливих індійських політик та можливостей для стримування та/або реагування на ще один великий терористичний напад на Індію. Індія повинна розробити комплексні стратегії, які поєднають примушення з ненасильницькими заходами, та бути готовою до переговорів.
Шляхи до Миру Через Дипломатію та Економічний Примус
Недостатність чіткої стратегії з боку Індії у вирішенні загроз, що походять з Пакистану, свідчить про необхідність адаптації підходів. Стратегії ненасильницького примусу можуть суттєво знизити ризики ескалації конфлікту, водночас створюючи можливості для міжнародної мобілізації політичного тиску.
У підсумку стає зрозуміло, що Індія не може сподіватися на те, що пакистанські власті знищать терористичні групи, в той час як Індо-Пакистанські відносини залишаються напруженими. Важливо шукати шляхи досягнення взаємних компромісів задля коректного вирішення проблеми тероризму.
